Ринок зрідженого газу виходить на новий етап розвитку, активно вимагаючи уваги держави. Економічна бовтанка, що змушує українців шукати доступну альтернативу бензину та дизпаливу, сприяє швидкій зміні структури споживання моторного палива в країні. Масовий перехід споживачів на скраплений вуглеводневий газ (ЗВГ, LPG) значно збільшив частку цього пального на роздрібному ринку. Разом з тим інтенсивне споживання автогазу, яке зростає третій рік, розкриває пласти проблем, до яких ринок виявився не готовий, — недобросовісна конкуренція, непідготовлена інфраструктура зберігання пального, недиверсифіковані поставки, низька якість пального та інші важливі аспекти. Вирішення більшості з них неможливе без участі держави, яка поки слабо контролює ситуацію на цьому перспективному ринку. Споживання скрапленого газу в якості моторного палива в Україні в 2015 р склало 1115 тис. т — новий рекорд, що на 16% перевищив споживання в 2014-му. Завдяки збільшенню споживання майже на 35% за останні чотири роки ЗВГ зайняв помітне місце на ринку моторних палив: сьогодні на кожні продані на АЗС 10 л бензину вже припадає близько 7 л зрідженого газу, а в загальному обсязі роздрібних продажів ЗВГ займає майже чверть. Ще чотири-п'ять років тому такі пропорції здавалися фантастикою.
"Золоте правило" автогазу говорить, що його ціна не повинна перевищувати 50% ціни бензину. Тому коли в Україні в окремих регіонах ставлка опускалася часом до 35%, успіх газу був забезпечений.
У пошуках шляхів диверсифікації
Останні роки характеризуються падінням вітчизняного виробництва газу, і 2015-й не став винятком. І якщо "Укрнафта" втримала падіння виробництва ЗВГ в рамках 6% (до 154,15 тис. т в 2015 р), то "Укргазвидобування" "упустила" цей показник до 13% (до 172,63 тис. т). Уже дев'ятий рік поспіль зростаючий попит на ЗВГ задовольняють імпортні поставки. За підсумками 2015 року на імпорт припадає понад 63%, а в пікові місяці його частка перевищувала 70%. Основні джерела постачання ринку поки залишаються в РФ і Білорусі. Ще в 2014 р, обігнавши за обсягами найбільшого українського виробника — "Укргазвидобування", росіяни в 2015 р активізувалися, збільшивши поставки ЗВГ на 53%. Завдяки такому зростанню частка росіян на українському ринку зросла з 30% в 2014-му до майже 40% у 2015-му.
В умовах низьких цін, коли логістичні витрати поставок в Європу для більшості російських виробників порівнювалися з виручкою, найближчий, український, ринок був найкомфортнішим. Наслідки настільки щільного зв'язку стали особливо видні у вересні, коли ціни газу на рівному місці злетіли на третину через дефіцит, що утворився внаслідок зриву поставок з РФ. Причини порушення відвантажень "Роснефтью" (найбільшим постачальником ЗВГ в Україні) не з'ясовані дотепер, однак прецедент вкрай неприємний. Аналогічна неприємність на грунті "російської зав'язки" трапилася і в Польщі. Однак поляки з недавніх пір мають арбітра у вигляді хаба в регіоні АРА (Амстердам-Роттердам-Антверпен). За словами представника трейдера Tyczka Polska Піотра Кобилянського, як тільки ціни в Польщі неприродно ростуть, в порт Гданська відразу заходять танкери з газом, в тому числі виробництва США. В результаті ринок "остигає", а дефіцит компенсується. В Україні диверсифікація поставок ЗВГ обмежена невеликими партіями з Польщі, Румунії, Словенії, Угорщини, та й то частіше в теорії. Значно більше варіантів в Чорному морі, проте після анексії Криму в строю залишилися лише термінали "Привату" в Одесі та Іллічівську, які поки працюють тільки в режимі відвантаження транзитного газу; керченські комплекси вже недоступні. Є кілька перевалок в Рені, але на великі поставки вони не розраховані. "Говорячи про термінали в Рені, потрібно враховувати також логістичні втрати при транзиті через молдавську територію і більш високі ціни на морі щодо східного кордону, — говорить директор компанії" Газтрон-Україна "Владислав Колодяжний. — Частково замістити обсяги ЗВГ можливо, але його вартість однозначно буде вищою за традиційні шляхи доставки ". Трейдери відзначають, що важливо налагодити логістику поставок, створити прецедент, і потім цей канал буде використовуватися вільно. Кілька років тому ніхто й подумати не міг про закупівлю дизпалива в Польщі або Греції (адже у нас нафтовий центр був на сході), а тепер це норма. Точно так само буде зруйнована російсько-орієнтована парадигма ринку ЗВГ.
Захід зверху
Відмінною рисою ринку в 2015 р стало переформатування конкуренції на ньому. Ще три роки тому більшість великих мереж якщо і ставили АЗГП на своїх станціях, то воліли віддати цю тему на аутсорсинг спеціалізованим газовим компаніям, які мають досвід і інфраструктуру. Тоді ринком правили такі оператори, як "Надія", "Автотранс", "СГ" (зараз — "Пропан-Трейд"), "Газовик", "ЛПГ" і деякі інші. Коли в 2008-2010 рр. споживання стало подавати чіткі сигнали росту, великі мережевики вирішили перевести АГЗП в свою власність, залишивши на підряді лише постачання, а незабаром багато хто перейшов на власне забезпечення ресурсом. Сьогодні на операторів великих мереж АЗК доводиться лише 20% поставок газу в Україну, в той час як їх частка в роздрібному ринку складає не менше 50%. Серед мейджерів, що не постачають себе повністю, залишилися ОККО, Shell, АМIК, SOCAR, ТНК і "Маркет". Втім, всі вони, крім ОККО, продають порівняно невеликі обсяги газу. Що стосується львівського оператора, він дебютував в самостійних поставках в кінці 2014 року і нарощує їх з кожним місяцем.
Основна причина несамостійності великих операторів — відсутність у них газонакопичувальних станцій (ГНС), сховищ для зрідженого газу. Цей же аспект — запорука успіху на ринку згаданих невеликих компаній. Досить різке зростання ринку в 2012-2014 рр. розкрило гострий дефіцит потужностей зберігання ЗВГ в Україні, сьогодні ситуація прогнозовано досягла критичного рівня, змусивши великих роздрібних операторів задуматися про власну інфраструктуру. Першим "дозрів" WOG, який на центральному галузевому форумі LPG Ukraine 2015 року, що пройшов у жовтні 2015 року, приголомшив усіх своїми планами. За словами директора компанії Сергія Корецького, вже в 2016-му компанія має намір торгувати з двох ДПС, для чого парк газовозів буде збільшений до 40 одиниць. Крім того, WOG домовився з "Дніпрорегіонгазом" і ДП "Пропан", що входять в найбільший в Україні пул облгазів, про оренду потужностей ДПС в Дніпропетровську і Житомирі. За оцінками експертів, такі форпости дозволять WOG потіснити колег по оптовому ринку вже дуже скоро. Не сплять і невеликі газові оператори: "Надія" добудовує ДПС в Бородянці, "Газтрон-Україна" почав будівництво в Борисполі. Крім того, на базі сховищ облгазів назріває багатообіцяючий проект, який реалізує новачок ринку "Майстер-Преміум". Компанія вже почала імпорт ресурсу в Україні з наступним її продажем на власних електронних аукціонах, проте подробиці проекту поки достеменно невідомі. Поглиблення великих мереживиків в газовий ринок не могло не позначитися на конкуренції в роздрібному секторі. За даними "Консалтингової групи А-95", одними з лідерів за темпами приросту роздрібних продажів стали мережі WOG, ОККО і Shell. Приріст питомої реалізації на одну точку склав відповідно 67, 56 і 43%. Одним з ключів до успіху мейджерів на газовому терені стала більш гнучка цінова політика. Так, згідно з даними "Консалтингової групи А-95", великі мережі все частіше стоять в середніх ринкових цінах, тоді як ще в 2014 р в основному це були найвищі цінники на ринку. Оператори зізнаються, що прийоми "бензинового" маркетингу не діють на водіїв, що прагнуть до економії. Саме з цієї причини найвищі результати у нижчого цінового дивізіону — "Привату" і "БРСМ-Нафти", а також у КЛО, яка в 2015 р неабияк тішила клієнтуру щедрими акціями. Винятком залишається лише SOCAR, який, перебуваючи в верхньому ціновому діапазоні, виявився популярний серед споживачів газу.
Темні справи
Неприкритий інтерес до роздрібного ринку газу з боку великих компаній, тим не більш, в 2015 р не матеріалізувався в розширення їх збутової мережі, як це відбувалося в останні роки. За словами учасників ринку, серйозним обмежувачем для розширення залишаються застарілі будівельні норми. Наприклад, як зізнаються в Shell, яка строго дотримується всіх технічних вимог, компанія знаходиться на грані можливостей в плані розширення газової мережі. У 2015 р приріст кількості модулів зафіксований лише у "Привата" і "БРСМ-Нафти". Перший оператор, як відомо, має широкі резерви у своїй мережі, а другий, мабуть, не особливо вчитується в будівельні обмеження.
За оцінками аналітиків "Консалтингової групи А-95", сьогодні в Україні працює близько 4000 роздрібних точок продажу скрапленого газу, близько 500 з яких з'явилися в 2015 р. Як і раніше, точного числа АГЗП в Україні не знає ніхто — ні МНС, ні Держгірпромнагляд, ні УКРІНФОРМ. Туман почав сильно згущуватися в кінці 2014 року, коли на жвавих регіональних ринках з'явилися цілі мережі нелегальних заправок. Сьогодні "бродяча" торгівля — головний біль газового рітейлу і, на жаль, знамено, під яким пройшов 2015 р. Найактивнішу боротьбу з нелегалами розгорнули в Києві — з 450 відомих пунктів продажу зрідженого газу близько 250 займають свої місця без дозволу влади. За словами керівника департаменту транспортної інфраструктури Київміськадміністрації Олександра Козловського, проблеми із землевідведенням мають якщо не всі, то практично всі окремі АГЗП, побудовані за останні два-три роки. Згаданий департамент зараз намагається боротися з незаконно встановленими модулями, проте результати роботи поки залишають бажати кращого — через нетривалий час всі демонтовані модулі повертаються на місце. Безкарність тіньової торгівлі привела до створення цілих асоціацій, які, варто зауважити, поки діють ефективніше великих галузевих об'єднань. Одіозні заправки звинувачують мало не в порушенні правил благоустрою міста та інших нетяжких гріхах. Саме м'якість покарання за такі порушення дозволяє різношерстим нелегалам оперативно повертатися на місце і чекати чергового демонтажу. Очевидно, ситуація виглядала б інакше, якби в претензіях до мереж АГЗП було земельне самозахоплення або несплата роздрібного акцизного податку, які і є головним злом всієї цієї історії. За різними оцінками, тільки київський бюджет в 2015 р через торгівлю газом повз каси не доотримує щомісяця близько 10 млн грн роздрібного акцизу. Беззубість влади в боротьбі з несплатою роздрібного акцизу в 2015 р призвела до того, що торгівля поза касою поширилася далеко за межі як столиці, так і сегмента "бродячих" АГЗП. Ганебне явище було відмічене і на мультипаливних станціях, причому іноді — великих мереж. Заради справедливості варто відзначити, що бутафорний чек на заправці видають, проте ніякого фіскального навантаження він часто не несе. З 1 січня 2016 р ставка акцизного податку була переглянута. З 5% (близько 0,45 грн/л в середньому по 2015 р.) вона була змінена на 0,042 євро/л (1,13 грн за станом на 20 січня 2016 р.). У ситуації, коли влада демонструє повну безпорадність у боротьбі з "тінню", це означатиме одне — ще більші втрати місцевих бюджетів, для наповнення яких цей недолугий податок був придуманий. Причому втрати спочатку виростуть через збільшення ставки акцизу, а незабаром — за рахунок неминучого зростання популяції нелегалів, адже працювати з новими ставками набагато цікавіше. Сьогодні в Києві ми спостерігаємо показову картину: дрібні мережі, щоб покласти край появі нових конкурентів на нелегальному ринку, з кінця грудня 2015 р тримають ціни на рівні 6,8-7,0 грн/л. Фактично це "гола" вартість поставки газу на АГЗП без урахування акцизу і експлуатаційних витрат, не кажучи вже про хоча б якийсь заробіток. Збільшення податкового навантаження на ціну не вплинуло, тобто теоретично варіанти два: або це робота в довгий мінус, або це просто зухвале ухилення від сплати податків під самим носом у фіскалів. У першому випадку, в ймовірність якого мало хто вірить, хотілося б в черговий раз поставити питання АМКУ, а в другому, більш реальному і очевидному, — співробітникам УКРІНФОРМ. А поки чиновники продовжують мовчки дивитися на це свавілля, податки бурхливою річкою витікають з бюджету до кишень нелегалів, повністю руйнуючи конкуренцію на паливному ринку.
*** Приріст ринку газу показує, що українські автовласники не відмовляються від можливості заощадити на пальному. Нові показники ринку означають, що завдяки заміщенню бензину автогазом в 2015 р зекономлено близько 16 млрд грн. Згідно з поширеною в торговельному середовищі думкою, темпи зростання споживання скрапленого газу в Україні збережуться в нинішніх умовах до 2017-2018 рр. Рішення ряду питань для подальшого благополучного зростання — якості пального, оптимізації логістичних схем, інфраструктури зберігання — під силу самим операторам ринку. Інша справа — тіньова торгівля, що руйнує цивілізований ринок, удушення якої без активної участі держави неможливе. Поки ж виходить в одні ворота: однією дією влада стимулюють розвиток нелегальної сфери, піднімаючи податки для легального бізнесу, а бездіяльністю — знімає обмеження для безперешкодного розвитку тіньового сектора.