Упродовж п'яти останнiх рокiв наповнення українського ринку нафтопродуктiв суттєво змiнилося й за складом, i за походженням. Пiд кiнець 2008 року майже 80% продажiв на ньому припадало на iмпортне паливо. За цей же час суттєво оновився й парк автомобiлiв в Українi, а новi iномарки є значно вимогливiшими до якостi продукту, який водiй заливає в бак. Зрештою, великий крок зробили й технологiї виробництва бензинiв чи дизпалива безпосередньо на нафтопереробних пiдприємствах (щоправда, українських НПЗ ця теза, на жаль, не стосується). Якщо ранiше вище октанове число бензину досягалося шляхом додавання до базового палива рiзноманiтних присадок, не завжди безпечних для двигуна та довкiлля, то нинi високооктановi бензини – це наслiдок бiльш глибоких процесiв заводської переробки.
З огляду на цi обставини, як i в контекстi зближення української та європейської законодавчих баз, необхiднiсть у встановленнi нових, сучасних стандартiв на палива в Українi назрiла уже давно. Наприкiнцi 2007 року вона вилилася в ухвалення двох документiв – ДСТУ 4839:2007 "Бензини автомобiльнi пiдвищеної якостi. Технiчнi умови", що вiдповiдає європейському стандартовi EN 228:2004, й ДСТУ 4840: 2007 "Паливо дизельне пiдвищеної якостi. Технiчнi умови", що вiдповiдає стандартовi EN 590:2004. Але сказавши "А", українськi органи стандартизацiї, так i не закiнчили фразу. Надавши чинностi новим ДСТУ з 1 сiчня 2008 року, вони не скасували попереднi менш жорсткi норми (рiзницю мiж ними добре видно у таблицi). Безумовно, нi для кого не є секретом, що таким "соломоновим рiшенням" уряд просто пошкодував вiтчизнянi НПЗ, якi ледь не повним складом не вписуються зi своєю продукцiєю у вимоги нових стандартiв. Але тим самим очікуваний позитивний ефект вiд нових ДСТУ був вiдчутно знiвельований.
Як зазначає Свiтлана Чугунова, старший хiмiк нафтового департаменту ТОВ IНСПЕКТОРАТ УКРАЇНА, порiвняно з 2002-2003 роками, коли ця компанiя тільки починала роботу у сферi контролю якостi нафтопродуктiв в Українi, ситуація на ринку помiтно змiнилася на краще. Адже в тi роки в загальному обсязі реалiзацiї 30-35% припадало на продукти, що не вiдповiдали вимогам стандартiв, а в деяких регiонах цей показник зашкалював навiть за 50-60%. I в тому, що засилля "бодяги" за 5 рокiв вдалося подолати, заслуга радше самих продавцiв нафтопродуктiв, анiж державних органiв. За словами Свiтлани Чугунової, нинi IНСПЕКТОРАТ УКРАЇНА спiвпрацює з цiлою низкою великих операторiв внутрiшнього паливного ринку. Одним iз найдавнiших клiєнтiв компанiї є львiвський КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ, на чиєму прикладi й розглянемо далi практику самоконтролю за якiстю нафтопродуктiв у великих роздрiбних мережах.
Вiддiл контролю якостi ГАЛНАФТОГАЗУ нинi має у своєму пiдпорядкуваннi 7 великих, 4 малих i 2 мобiльнi лабораторiї контролю якостi нафтопродуктiв. Причому обладнання багатьох iз них є унiкальним для України. Наприклад, на придбанiй торiк другiй мобiльнiй лабораторiї працює 4 вимiрювальнi прилади марок Grabner Instruments (Австрiя) i Tanaka (Японiя). Вони дозволяють вiдстежувати якiсть нафтопродукту за 30 рiзними критерiями. Тривалiсть експрес-аналiзу бензину чи дизпалива на вiдповiднiсть ДСТУ становить усього 10-15 хвилин.
За словами керiвника вiддiлу контрою якостi Алли Сидорович, кожна цистерна з паливом, що надходить вiд заводу-виробника, переходить через цей лабораторний догляд. У лабораторiї характеристики нафтопродукту перевiряють приблизно за 15 критерiями i лише якщо нема вiдхилень від норм, йому, умовно кажучи, виписують перепустку. Своя стацiонарна лабораторiя є практично в кожної з 11 нафтобаз КОНЦЕРНУ ГАЛНАФТОГАЗ. Мобiльнi ж контрольнi станцiї (це два мiкроавтобуси, нашпигованi найсучаснiшою тестовою апаратурою) тримають на оцi пiвденнi i схiднi регiони, але раз чи два на мiсяць заїжджають i в тi областi, де є стацiонарнi лабораторiї. "На те i щука в рiчцi, аби карась не дрiмав", – жартує Алла Сидорович.
Якщо точнiше, то в КОНЦЕРНI ГАЛНАФТОГАЗ практикують триступеневу систему контролю за якiстю палив. Перший етап – це вхiдний контроль. Вiн передбачає обстеження якостi палив у всiх без винятку вагоноцистернах, що прибувають на термiнали компанiї. За результатами цих аналiзiв вiддiл Алли Сидорович дає рекомендацiї комерцiйним пiдроздiлам концерну щодо якiсного рейтингу палив вiд того чи iншого постачальника. Нинi ГАЛНАФТОГАЗ практично повнiстю перейшов на iмпортний ресурс. Дизпаливо й 92-й бензин вiн завозить з Мозирського НПЗ, 95-й – вiд польського концерну Orlen чи Мажейкяйського НПЗ (Литва), 98-й – з Мажейкяя. Як запевняють представники i КОНЦЕРНУ ГАЛНАФТОГАЗ, i ТОВ IНСПЕКТОРАТ УКРАЇНА, в останнi роки випадків надходжень неякiсного iмпортного палива практично не траплялося. Були хіба що незначнi вiдхилення у складi румунських бензинiв, але це – швидше проблема довгого транспортування, нiж технологiчного процесу на НПЗ.
Другий етап контролю в системi ГАЛНАФТОГАЗУ нафтопродукти проходять на резервуарах, де вони зберiгаються. Бiльше того, з бази на АЗС паливо потрапляє уже не з заводським паспортом якостi, а зi своїм корпоративним. I в цьому є сенс, адже пiд час транспортування i зберiгання кондиції продукту неминуче змiнюються. Отож, паспорт, виданий місцевою лабораторiєю, точнiше вiдображає стан того чи iншого палива.
Нарештi, третiм етапом є контроль якостi ПММ безпосередньо на автозаправних станцiях. Вiдбiр проб iз паливно-роздавальних колонок здiйснюється не рiдше, нiж раз на мiсяць i обов'язково пiсля кожної скарги споживача. Проби, вiдiбранi на заправцi, аналiзуються в лабораторії КОНЦЕРНУ ГАЛНАФТОГАЗ. У разi виявлення нестандартного продукту компанiя вживає негайних заходiв для виправлення його якостi за рекомендацiями лабораторiї, а водночас проводить службове розслiдування за кожним таким фактом. Пiд час перевiрок на АЗС вiдслiдковується й наявнiсть та правильнiсть пломбування i зберiгання проб iз паливовозiв, наявнiсть пробовiдбiрникiв та їхнього заземлення, наявнiсть ареометрiв усiх трьох видiв для замiрiв густини й температури, а також низка iнших параметрiв.
Окрiм того, недавно КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ вдався й до такого додаткового способу контролю якостi нафтопродуктiв на своїх автозаправках як метод "таємного клiєнта". I першi результати цiєї методики виявилися вельми втiшними для компанiї. Як стверджує керiвник її вiддiлу якостi Алла Сидорович, вiд "таємних клiєнтiв" було отримано приблизно двiстi скарг на якiсть палив i тiльки у двох випадках справдi зафiксовано порушення. Не менш оперативно реагують у компанiї на нарiкання реальних клiєнтiв, у котрих виникли пiдозри щодо якiсних характеристик палив у фiрмовiй мережi "ОККО". "У такiй ситуацiї ми запрошуємо людину до себе в лабораторiю, де при нiй аналiзуємо проби, взятi на заправцi, на яку впала пiдозра, i з бензобака конкретного автомобiля, – пояснює панi Сидорович. – У нас, безумовно, бувають помилки, але значно частiше трапляється, що автомобіль (особливо, коли йдеться про новi моделi) доволi чутливо реагує на змiну палива, зокрема, при переходi з низькоякiсного палива на продукт вищого гатунку".
Власне, для того, аби споживачi мали певнiсть, що купують направду якiсний нафтопродукт, КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ i вирiшив наприкiнцi 2008 року встановити окреме маркування на бензин А-95-Євро, сертифiкувавши його за новим нацiональним стандартом. "На наших заправках ми продаємо бензин виробництва заводiв iз країн Євросоюзу й на вiдмiну вiд багатьох інших операторiв українського паливного ринку ми працюємо з ними на умовах рiчних контрактiв, – розповiдає керiвник вiддiлу постачання i збуту нафтопродуктiв КОНЦЕРНУ ГАЛНАФТОГАЗ Дмитро Залевський. – Ми гарантуємо своїм клiєнтам, що нафтопродукти євростандарту продаватимуться в мережi "ОККО" постiйно, а їхня вартiсть не вiдрiзнятиметься вiд ринкової вартостi звичайного бензину А-95".
Свiдченням того, що ГАЛНАФТОГАЗ здатен надати такi гарантiї, є хоч би те, що у його лабораторiї їздять перевiряти якiсть нафтопродуктiв навiть органи Держспоживстандарту. А зараз випробувальний центр концерну уже пiдготував пакет документiв на акредитацiю в мiжнароднiй системi ISO. Отримавши такий атестат, лабораторiї КОНЦЕРНУ ГАЛНАФТОГАЗ зможуть брати участь не тiльки у внутрiшньоукраїнських, а й у мiжнародних перевірках якостi палив.