Юрій Калічевський,
начальник відділу інноваційних проектів ВАТ «Концерн Галнафтогаз»:
- Створювати мережу газових заправок наша компанія почала в 2005 р. - тоді були встановлені перші 15 модулів на заправних комплексах «ОККО». У 2006 р. «Концерн Галнафтогаз» ввів в експлуатацію ще 40 модулів (всього нині задіяно 55 газових станцій в дев'яти областях України). Цього року плануємо встановити ще 35-40 модулів як на діючих АЗС, так і на тих, що споруджуються.
- Що підштовхнуло «Галнафтогаз» до створення газових заправок?
- З одного боку, нас підштовхнуло підвищення цін на нафту і нафтопродукти, з іншого - необхідність розширити асортимент нафтопродуктів, які пропонуються на мережі АЗК «ОККО», і надати покупцеві право вибирати те автомобільне пальне, яке йому доступно. Установка газових пунктів привертає на наші АЗС додаткову кількість автолюбителів, які використовують скраплений газ як автомобільне пальне. Важливою причиною установки газових пунктів було прагнення знизити кількість шкідливих речовин, що потрапляють в атмосферу з вихлопних газів автомобіля. При використанні скрапленого газу, вихлопні гази автомобіля значно менш шкідливі порівняно з «бензиновими» вихлопами, вони містять значно меншу кількість СО, шкідливих сполук сірки і азоту.
- З якими проблемами стикається компанія, звертаючись до місцевих органів влади за дозволом побудувати або встановити новий модуль?
- Найбільша проблема - це недосконалість законодавчої бази, що стосується механізму узгодження проектної та технічної документації. Є розбіжності у вимогах різних державних відомств - пожежної охорони, санітарно-епідеміологічної служби, підрозділів Міністерства охорони навколишнього середовища, а також підрозділів Комітету з охорони праці.
Зазначені відомства насамперед керуються своїми внутрішніми розпорядженнями, листами, постановами, які іноді суперечать одна одній. В Україні поки немає єдиних загальних вимог, що визначають роботу цих служб з питань узгодження проектної документації по пунктам скрапленого газу.
Також важливою проблемою, на наш погляд, залишаються вимоги державних будівельних норм, що передбачають певні обмеження мінімальної відстані від газових пунктів до різних об'єктів виробничого та побутового призначення. При цьому переслідується одна мета: створити безпечні умови експлуатації газових пунктів.
Ми згодні, безпечна експлуатація - це основна вимога. Але дані норми розроблялися досить давно, виходячи з рівня розвитку техніки і технології, що існує на той час. Сьогодні технологія виготовлення і технічні характеристики обладнання, яке встановлюється на газових станціях, значно вдосконалилися і, як наслідок, здатні забезпечити необхідний ступінь безпеки з меншими нормативними розривами.
Прикладом цього є умови експлуатації газових станцій в Польщі і Чехії, де відстань від газових пунктів до бензинових ємностей, операторних і інших будівель значно менша, ніж та, яку вимагають наші українські будівельні норми. Зміна зазначених вимог дасть можливість встановлювати газові пункти на більшій кількості АЗС і зробить скраплений газ ще більш доступним споживачеві.
- Яка процедура установки модуля на АЗС?
- Спочатку звертаємося до місцевих органів влади за дозволом розпочати проектні роботи, збираємо вихідні дані, тобто вимоги державних служб, які повинні бути виконані в проекті. Потім в ліцензованій проектній організації замовляємо проект. Готовий проект проходить узгодження в державних службах: пожежна охорона, санітарно-епідеміологічна служба, охорона навколишнього середовища та охорона праці.
Це досить складний і трудомісткий процес, тому що в кожній області одні і ті ж законодавчі акти трактуються по-різному. Тому іноді доля питання залежить від суб'єктивної думки чиновника.
- Обладнання для оснащення газового пункту виробляється в Україні чи воно імпортується?
- Ми використовуємо ємності для зберігання газу, які виробляються на підприємстві «Сереп», що працює на базі маріупольського заводу «Азовмаш». На нашу думку, вони повністю задовольняють вимоги безпеки при зберіганні зріджених газів.
Кожен газовий модуль може складатися з ємності або ємностей, призначених для зберігання зрідженого газу. Це може бути одна ємність об'ємом до 10 кубічних метрів або дві ємності по 5 кубічних метрів. Основні комплектуючі на наших станціях виробляються за кордоном: насоси - в Польщі (завод «Гідро Вакуум»), заправні колонки - в Чехії (компанія «Татсуно-Бенч»). Решта складових мають різне походження (як українське, так і за кордоне). Необхідно сказати, що на сьогоднішній день всі встановлені на наших АЗС газові пункти зроблені АТ «ЛПГ» (м.Київ). Якістю виконуваних робіт цього підприємства ми задоволені.
- Скільки коштує встановити газовий модуль на діючій АЗС і який термін його окупності?
- Обладнання коштує близько 110 тис грн. Плюс до цієї суми слід додати витрати на узгодження проекту і будівництво - це ще приблизно 30-40 тис грн. Станція окупається протягом одного-двох років. Вважається позитивним фактом, якщо газова станція продає від 500 до 1000 л газу в день.
Однак в дійсності обсяги продажів на різних АЗС дуже відрізняються. У нас є об'єкти, які в день реалізують до 4000 л. Цей ринок поки тільки розвивається. Орієнтовно скраплений газ повинен бути на 50% дешевшим, ніж автомобільний бензин А-95. Це необхідна умова розвитку ринку скрапленого газу як автомобільного пального.
- Чи займається «Галнафтогаз» переобладнанням автомобілів для роботи на зрідженому газі?
- Ми пробували, але потім вирішили, що переобладнати автомобілі повинен малий і середній бізнес. Нам складно конкурувати з ними в цьому сегменті. Є багато організаційних складнощів, дуже широкий спектр комплектуючих, і механізм формування цін на них нам не завжди зрозумілий. До слова, подібне обладнання ввозиться в основному з Польщі та Італії.
- Дехто з операторів ринку нафтопродуктів стверджує, що якість скрапленого газу залишає бажати кращого?
- Такі твердження не є справедливими. Якість суміші пропан-бутану визначається державним стандартом ДСТУ 4047-2001. Переважно якість газу, виробленого підприємствами України, відповідає зазначеному стандарту. Хоча винятки з правил трапляються, але вони, як правило, рідкісні.
Необхідно врахувати, що Україна експортує свій зріджений газ до Польщі, Словаччини та Чехії, і він повністю задовольняє вимоги якості, які прийняті в зазначених країнах. Буває споживачі скаржаться на незадовільну якість газу, а виявляється, що проблема не в якості газу, а в роботі газового обладнання, встановленого на автомобілі.
- Зріджений газ в Україні продається на двох аукціонах - спеціалізованому і комерційному. Це нормально?
Звичайно, це не нормально. Вважаю, що в Україні має бути один аукціон, де будуть купувати зріджений газ всі без винятку учасники ринку і на однакових для всіх умовах. Тільки тоді результати аукціонів будуть відображати реальну ситуацію на ринку.