У рамках проекту Mind Рейтинг книг з економіки Віталій Антонов, засновник холдингу OKKO Group та співвласник і голова наглядової ради «Концерн Галнафтогаз», поділився своїми враженнями від книги «Сміливий», яку написали Пітер Діамандіс та Стівен Котлер.
Книга точно написана не для людей зі скромними амбіціями. Зверніть увагу на її підзаголовок. В оригіналі він звучить так: How to go big, create wealth, and impact the world. Недостатньо просто «стати успішним» та «нажити статки». Поруч з цими поняттями він ще ставить «змінити світ» — ось на що рівняються автори. Будь-які інші варіанти вони відкидають апріорі. Зрештою, Діамандіс та Котлер і не приховують, що їхня цільова аудиторія — це лідери думок, трендсеттери. Навіть більше — найбільш відчайдушні з них. Відповідно, їхніми героями стали Ілон Маск з Tesla, Ларрі Пейдж з Google, Джеффрі Безос із Amazon та ще кілька «бізнес-революціонерів».
Вони обертаються у абсолютно різних сферах економіки. Але хіба це має значення? Першорядним є те, що усі вони — яскраві представники сміливого (експонентного) мислення, чия відвага в ідеях та рішеннях уже змінила цивілізаційну траєкторію. Як відбувалося вже багато разів раніше. Починаючи з Льодовикового періоду.
Тоді в еволюційному відборі дрібні ссавці перемогли масивних динозаврів. Бо динозаври поводилися лінійно, а ссавці — експонентно, тобто мобільно, нестандартно, кмітливо. Льодовиковий період став для Землі кризовою ситуацією, до якої одні види так і не змогли пристосуватися, а інших вона спонукала до еволюційного стрибка. Згідно з теорією Діамандіса і Котлера, такі ситуації у світовій історії (а якщо брати вужче, то в глобальному бізнесі) трапляються регулярно. Перемагають завжди сміливі. Ті, хто не діє за шаблоном. І саме вони ведуть за собою решту людства. Без різниці, що у них в руці — кам’яна сокира чи смартфон.
Не варто піддаватися першому враженню, що це книжка про те, як технології реформують світ. Технології — це інструмент. Правильно вибраний інструмент — це запорука успіху. Але тільки якщо він опиниться в належних руках. Тож коли автори розповідають про штучний інтелект, 3D-друк, генну інженерію чи інші діджитальні інновації, вони все одно бачать за ними людей. Без їхньої енергії, креативу, інтуїції навіть найгеніальніший винахід не запрацює. Образно кажучи, лампочка не засяє, якщо хтось не натисне на вимикач.
У глобальному масштабі запускати тумблери перетворень здатні експонентні підприємці. Мобільні та не зашорені усталеним порядком речей. Вони грають на випередження. Вони мають відвагу інвестувати у шалені ідеї. Але мова не про бездумний ризик. Котлер і Діамандіс пишуть про тих, котрі вміють зазирнути за горизонт, відчути майбутнє. І тоді майбутнє стає прихильним до них. Чому Kodak не встояв, а Instagram процвітає? Бо перші зневажили цифровий тренд, який щойно зароджувався, а другі піймали гребінь хвилі.
Погодьтесь, мабуть, круто піймати те неймовірне відчуття, коли ти сходиш на гору, яка ще недавно здавалася гігантом. Або коли вибудовуєш з крихітної онлайн-книгарні найпотужніший у світі інтернет-рітейлерський ресурс. Від бізнесу треба ловити драйв — закликають автори книги. Діями бізнес-геніїв майже ніколи не рухає бажання грошей чи визнання. Тільки можливість перепланувати світ є для них достатньо сильним подразником. А змінити світ можна, тільки якщо ставити собі недосяжні цілі.
Ось як міркує з цього приводу один із персонажів книги. Якщо ви ставите за мету покращити щось у 10 разів, то реальність обов’язково зробить свої корективи. Можливо, ваш результат буде кращим лише вдвічі. Але навіть удвічі — це неймовірно. Натомість якщо ви прагнете до покращення у два рази (тобто на 200%), то можете отримати лише 5%. Кого надихають 5%? Нікого. То чи варто було тратити сили? А якби від початку було поставлено амбітну мету, то й результат міг бути захопливим. Тому головне, чого вчить книга, — сміливості мріяти і діяти масштабно.