«Нині є три чинники, що підштовхують вгору ціни на нафтопродукти в Україні. Перший – котування на світових нафтових і паливних біржах. Другий – підвищення з 1 січня 2011 року акцизів на бензин і дизпальне в державі. Третій – політика енергетичного блоку українського уряду», – зазначив головний редактор журналу «Газ і нафта» Олег Дорожовець.
Аналітики проілюстрували журналістам, як акцизи, запроваджені новим Податковим кодексом, уже позначилися на ціні нафтопродуктів. Акциз на бензини зріс на 50 євро (зі 132 євро до 182 євро на тонну), що веде до подорожчання літра бензину у роздробі на 48 копійок, а акциз на ДП (стандарту Євро 5) – на 12 євро (із 30 євро до 42 євро на тонну), що веде до подорожчання літра ДП на 12 коп. З цієї причини найближчим часом слід очікувати поступового підвищення цін на А-95 – до 9,40-9,50 грн/літр і на дизпальне – до 8,30-8,40 грн/літр.
«Від серпня 2010 року біржові ціни на бензин А-95 виросли на $160, що в перерахунку дає подорожчання 1,15 грн/л. Така ж ситуація і з дизпальним. За цей же час його закупівельна ціна збільшилася на $158, що еквівалентно 1,28 грн за літр. У серпні 2010 року на АЗК «ОККО» А-95 коштував 7,80 грн/літр, а ДП – 7,00 грн/літр. Через це уже сьогодні, якщо врахувати тільки збільшення закупівельних цін, А-95 мав би коштувати 8,95 грн/літр, а ДП – 8,28 грн/літр», – зазначив Василь Дмитрів.
Коментуючи ініціативу Міністерства енергетики й вугільної промисловості запровадити мита на імпорт пального в Україну, Олег Дорожовець наголосив, що таке рішення призведе до наступного стрімкого подорожчання пального в Україні ще приблизно на 15% від нинішньої ціни. «За нашими оцінками, запровадження мита на імпортні нафтопродукти збільшить ціну на А-95 щонайменше до 10,50 грн за літр, а кінцевий споживач, окрім високої ціни, відчує також значний дефіцит якісного пального. Позаяк імпортувати його стане невигідно», – наголосив Василь Дмитрів.
Олег Дорожовець вважає, що такий підхід може свідчити або про нефаховість урядовців, відповідальних за ПЕК держави, або, що більше ймовірно, – про лобіювання ними інтересів окремих бізнесових груп. Тож риторика на тему захисту вітчизняної нафтопереробної галузі й здатності українських НПЗ утримати ціни на ринку є спробами видати бажане за дійсне. «Насправді, НПЗ України не можуть повністю забезпечити внутрішній ринок нафтопродуктами, а тим більше – якісними. Для цього їм потрібно вкласти значні кошти у модернізацію виробничих процесів. Тому ці кошти приватні власники НПЗ, за сприяння Міненерго, намагаються зібрати, залізаючи в кишеню українського споживача нафтопродуктів», – переконаний Олег Дорожовець.
Учасники прес-конференції запропонували альтернативні рішення, які можуть зупинити подорожчання та лібералізувати ціни на нафтопродукти в Україні:
1. Екологічний податок і акциз повинні були б формуватися за принципом: вища якість пального – менший акциз і екоподаток (як у випадку з дизпальним).
2. Держава повинна налагодити ефективний контроль за якістю пального на ринку.
3. Держава повинна реально контролювати свій митний простір для унеможливлення контрабанди та інших сірих схем.
4. Необхідно прийняти закон, який би чітко і прозоро стимулював реальну реконструкцію вітчизняних НПЗ. Проект такого закону з 2007 року лежить у парламенті.