Президент впливової в Західній Україні «Універсальної інвестиційної групи» Віталій Антонов про перспективи свого регіону.

Починаючи свій бізнес в Західній Україні в середині 90-х, ми бачили, як зупинилися практично всі великі заводи, на вулиці опинилася маса висококваліфікованих працівників. Якась їх частина виїхала за кордон. Багато стали просто «човниками», заробляючи стартовий капітал. Інші створювали ПП, СП і т. д. За 15 років метань вони придбали величезний досвід. Цього часу було достатньо точно для зародження (або краще сказати - відродження) інституту дрібних власників. До речі, сьогодні у Львівській області на 2,5 млн. чоловік населення припадає 62 тис. суб'єктів господарювання. Мовою статистики - це 23 підприємства на тисячу населення. У Донецькій області - 18 підприємств на тисячу населення, а в середньому по ЄС цей показник становить 45 підприємств на тисячу населення. Як бачимо, нам є ще куди розвиватися, але акцент з торгівлі повинен переміщатися на виробництво - дрібне і середнє. Крім того, багато малих і середніх компаній, що працюють на ринку понад 10 років, вже мають досвід переживання кризи 1998 року. Це що стосується історії.

Тепер про реальну економіку

Насправді антикризова складова повинна бути присутньою в кожному бізнес-плануванні. На порядок менш ефективно приймати антикризові заходи, коли криза вже почалася. Крім того, під час розвитку бізнесу і зростання ринку ніколи не варто впадати в ейфорію від перспектив: потрібно чітко дотримуватися пропорції між власним і позиковим капіталом, покриття боргу EBITDA і пам'ятати, що річний кредит необхідно повертати через рік, і не факт, що вам його рефінансують на наступні роки. Це аксіома. В Україні зараз багато прикладів, коли річними кредитами фінансували довгострокові проекти. І власне такі бізнеси тепер мають найбільше проблем. Ми в своїх компаніях змоделювали різні сценарії розвитку ситуації: план «А» - криза стосується лише зовнішнього середовища (зростання курсу долара, обмеженість кредитів, затримка платежів та ін.); план «Б» - криза зовнішнього середовища плюс кризові явища в компанії (до всього вищесказаного додається падіння обсягів реалізації) і план «В» - дефолт країни. Під ці сценарії ми розробили чіткі плани дій по захисту та збереженню компанії. Звичайно, дійсність набагато складніша будь-яких моделей, але у менеджменту є чітке бачення, куди і як рухатися в різних ситуаціях