У питанні стабілізації цін уряд зробив ставку на ручне регулювання, заганяючи нафтотрейдерів в рамки цінового коридору, який визначається Експертно-аналітичною групою при Міністерстві енергетики та вугільної промисловості. При цьому принципи формування цінових індикативів не завжди прозорі і зрозумілі гравцям ринку.

«Не дивлячись на те, що верхня межа цінового коридору носить характер рекомендованих цін, уряд дає зрозуміти, що ті компанії, які її не дотримуються, будуть покарані», - зазначив експерт. На його думку, останнє рішення Антимонопольного комітету про накладення 150 млн гривень штрафу на компанії, що володіють мережами WOG, ОККО і Shell, потрібно сприймати як санкцію за недотримання цінового коридору. «Є ознаки того, що рішення Антимонопольного комітету носить необ'єктивний характер. По суті, накладення штрафів у відомстві мотивували фактом картельної змови і узгоджених дій нафтотрейдерів. Результатом таких дій може бути встановлення необґрунтовано високих цін на пальне. Але факт того, що ціни були завищені, Комітетом не доведений, що дає оштрафованим компаніям можливість оскаржити рішення Антимонопольного комітету в суді», - вважає Гліб Простаков.

«На користь цього твердження свідчить і те, що АМКУ так і не прийняв рішення по двом іншим компаніям, які фігурували в розслідуванні, - ТНК-ВР і «Лукойл». Йдеться про вибірковий підхід контролюючого органу до розслідування, що ставить його результати під сумнів. Узгоджені дії могли мати місце, на ринку це відбувається не вперше. Але подвійні стандарти при розслідуванні і те, як подані його результати, може свідчити про те, що цей орган виступив лише інструментом лобістів», - зазначає експерт.

Може йтися про неформальні домовленості уряду з роздрібними мережами, материнські компанії яких самостійно добувають нафту і володіють в Україні нафтопереробними активами. «Такі компанії як ТНК-ВР, «Лукойл», а також група «Приват», будучи вертикально-інтегрованими структурами, які видобувають, переробляють нафту і реалізують нафтопродукти, мають у своєму розпорядженні великий запас фінансової міцності. Ці компанії можуть дозволити собі деякий час торгувати в збиток або з мінімальною рентабельністю. Натомість вони розраховують на істотні поступки з боку уряду», - вважають в «Експертній раді».

Уряд і нафтотрейдери ведуть гру з нульовою сумою, ручне регулювання ціни означає збитки для всіх без винятку мереж АЗС. Спочатку, компенсатором для мереж, пов'язаних з компаніями ТНК-ВР, «Лукойл» і групою «Приват» мало стати введення загороджувальних мит на імпорт пального. «Це рішення вело до перерозподілу ринку на неконкурентній основі на користь компаній, які володіють нафтопереробними потужностями в Україні. Разом з тим, це рішення спровокувало б новий виток зростання цін на нафтопродукти, а в гіршому випадку - його дефіцит. Таким чином, тягар підтримки нафтопереробних компаній ліг би на споживачів бензину і дизпалива. А це не відповідало меті, яку поставило перед собою профільне міністерство - стабілізувати ціни. Сьогодні конфлікт уряду і нафтотрейдерів переросте у війну, фінансувати яку будуть змушені українські платники податків», - стверджує Простаков.

Навряд чи профільне міністерство відмовилося від ідеї введення мит, це питання, ймовірно, знову буде піднято незабаром. Передбачається, що мита повинні захистити ринок від імпорту пального з країн, що користуються преференціями при купівлі російської нафти, перш за все, Білорусі. Але для цього необхідно було б довести факт того, що компанії-імпортери демпінгують на ринку, тоді як уряд, навпаки, звинувачує їх у завищенні цін. Крім того, загальне мито обмежувало б інтереси постачальників нафтопродуктів з Литви, Польщі, Румунії, Болгарії, які купують російську нафту без знижок. Незрозуміло було і те, чому мова йшла про фіксовані ставки мита, враховуючи, що розмір преференцій у вигляді експортного мита на російську нафту змінюється кожні два місяці.

Введення мита на нинішньому етапі може знизити конкурентність паливного ринку. «Реалізація нафтопродуктів ведеться тими ж компанія, які контролюють великі роздрібні мережі. Це означає, що інші гравці ринку можуть зіткнутися з серйозною проблемою при купівлі пального для своїх АЗС», - підкреслює Гліб Простаков. Щоб уникнути цих труднощів, уряду необхідно серйозно підійти до питання організації біржової торгівлі нафтопродуктами. Сьогодні в Росії через паливну біржу реалізується до 15% усіх вироблених нафтопродуктів. «Біржа істотно знижує можливості для дискримінації покупців, а біржові котирування служать ринковими індикативами цін на пальне. Чомусь в Україні таким ринковим механізмам як біржа віддають перевагу роботі непрозорих органів, на кшталт Експертно-аналітичної групи», - говорить Гліб Простаков.

Уряду варто змістити акценти регулювання ринку нафтопродуктів з адміністративних інструментів на ринкові важелі, - стверджують в «Експертній раді». Порядком денним для профільного міністерства повинна бути не ціна бензину і дизпалива на стелах АЗС, а організація роботи паливної біржі, створення стабілізаційного резерву нафти і нафтопродуктів, введення пільг при імпорті обладнання для модернізації НПЗ, відновлення системи нафтопродуктопроводів і т.п. Одним з таких ринкових механізмів є товарні інтервенції. «Нещодавнє рішення Кабмін про переробку нафти, що належить «Нафтогазу України», на Лисичанському НПЗ з подальшою реалізацією пального за встановленими урядом цінами - хороший приклад ринкового регулювання. Потрібно доводити цю справу до кінця», - упевнений Гліб Простаков.