За українськими мірками ArcelorMittal виглядає як зразок корпоративної соціальної відповідальності.

На своєму веб-сайті люксембурзький багатонаціональний виробник сталі пропонує зворушливе відео, на якому співробітники з багатьох філій обговорюють важливість безпеки на виробництві.

ArcelorMittal щоквартально публікує огляди сталого розвитку. Компанія стверджує, що орієнтує свою роботу на "10 результатів сталого розвитку", починаючи від вуглецю та енергії та закінчуючи людьми.

Але в березні після обвалу даху на конвертерному цеху на криворізькому заводі ArcelorMittal, внаслідок чого загинув один працівник, частина українських співробітників компанії виступила з вимогою підвищити заробітну плату до 1000 євро на місяць та забезпечити безпечні умови праці. Робітники провели кілька інших акцій протесту в травні, в один момент паралізуючи виробництво на три дні.

Трудові суперечки можуть спалахнути в будь-якій компанії. Але випадок ArcelorMittal — транснаціональної корпорації, яка рекламує свою репутацію щодо стійкості, — піднімає більш широке питання: чи можуть комерційні компанії справді демонструвати наголошену "соціальну відповідальність", особливо в менш регульованій економіці, що розвивається, як в Україні?

Невизначине поняття

Корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) — одне з основних слів у бізнесі 21 століття. Вона все частіше знаходить місце в українських компаніях.

Але при всьому зростаючому значенні КСВ — це досить непевне поняття. Навіть експерти намагаються запропонувати загальновизнане визначення.

Марина Саприкіна, генеральний директор Київського центру розвитку соціальної відповідальності, наголошує, що КСВ зосереджується на зменшенні негативного впливу підприємства на суспільство та збільшенні вигод для його місцевої громади.

На відміну від благодійних пожертв, які просто передають гроші чи ресурси на добру справу, КСВ фокусується на секторі, в якому працює компанія, залучає працівників та є пов’язаною із довгостроковими бізнес-цілями.

Саприкіна наводить приклад автомобільної корпорації. Якщо вона купує їжу для нужденних людей — це благодійність. Та коли використовує свої ресурси та співробітників для запуску кампанії, спрямованої на запобігання автопригод, то вона працює у сфері КСВ.

"Ключовим є те, що компанії розуміють свій вплив на суспільство", — каже Марина.

Скандал із Nike

Спеціалісти з КСВ наголошують, що відповідальний бізнес — це не просто стратегія зв’язків із громадськістю. Однак історично склалося так, що зусилля щодо покращення соціальної відповідальності часто виникали після скандалу.

Насправді, однією з центральних алегорій цього напрямку є історія повернення взуття та одягу гіганта Nike. У 1990-х роках компанія зазнала осуду за те, що перенесла виробництво в Азію, де працівники — іноді діти — отримували надзвичайно низьку заробітну плату, працювали з небезпечними хімічними речовинами в нелюдських умовах і навіть стикалися з фізичними насиллям з боку керівництва.

Скандал ледь не поставив Nike на коліна. Споживачі бойкотували бренд, а активісти проводили акції протесту в кампусах коледжів та біля магазинів Nike.

Пізніше, наприкінці 90-х, компанія вжила рішучих кроків, щоб відновити свою репутацію та зробити трудову практику більш прозорою. Вона розпочала проведення заводських ревізій. Опублікували списки фабрик, з якими укладено контракти, і звіти з детальною інформацією про заробітну плату та умови праці. Також підвищили заробітну плату працівникам і намагалися мінімізувати використання небезпечних хімічних речовин.

Важливим для репутації було те, що генеральний директор Філ Найт визнав недоліки Nike та вжив чітких публічних дій щодо їх виправлення. У своїй промові 1998 року, що ознаменувала початок трансформації, він безкомпромісно описав ситуацію.

"Продукт Nike став синонімом низької заробітної плати, примусової понаднормової роботи та свавільних зловживань, — сказав Філ Найт. —Я справді вірю, що американський споживач не хоче купувати продукти, виготовлені в жорстоких умовах".

"Насправді це був позитивний момент для компанії, — говорить Девід Кроутер, професор корпоративної соціальної відповідальності з британського університету Де Монфор. — Після цього визнання зросли продажі Nike та ціна акцій, люди люблять чесність у компаніях".

Українська реальність

Попри значення КСВ у світовому бізнесі, концепція все ще розвивається в Україні. Проте місцеві фахівці сходяться на думці, що зараз це незаперечна частина сучасного українського бізнесу.

За словами Наталії Теленкової, спеціаліста з КСВ в київському офісі аудиторської фірми EY, в Україні існує щонайменше кілька десятків компаній, які "глибоко і правильно розуміють КСВ", і вони продовжують розвиватися. Однак поки що українська КСВ не є загальновизнаною як необхідна.

"Це проблема не соціальної відповідальності, а незрілості українського бізнесу на всіх рівнях", — сказала Теленкова "Kyiv Post".

Підвищення соціальної відповідальності у бізнесі також стикається з практичними проблемами. Крах української економіки в 2014 році означав, що компанії мають менше грошей на великі соціальні проекти.

"У той же час, реформаторський дух революції Євромайдану, який відкинув президента Віктора Януковича від влади у 2014 році, сприяв просуванню КСВ. Розуміння того, що настав час змін, загострилося", — вважає Теленкова.

Доказ — практика. Саприкіна з Центру розвитку КСВ перелічує декілька проектів, які продемонстрували позитивну роль бізнесу в його місцевій громаді.

Наприклад, після початку війни на Донбасі в 2014 році, служба доставки "Нова пошта" запустила соціальний проект, відомий як "Гуманітарна пошта". Ініціатива дозволила волонтерським групам безкоштовно відправляти та отримувати гуманітарні поставки в будь-якій з філій компанії.

"У 2017 році компанія відправила понад 34 000 посилки добровольців до прифронтових зон. У першому кварталі цього року вона вже відвантажила 7617 таких пакетів", — йдеться в повідомленні Kyiv Post Олексієм Яцюком, який керує соціальними проектами для "Нової пошти".

У 2014 році компанія «Галнафтогаз», яка керує мережею АЗС «ОККО» по всій Україні, розпочала збір вживаного одягу, предметів побуту та книг для збіднілих українців.

Компанія встановила на своїх підприємствах розвантажувальні скриньки та співпрацювала з благодійними організаціями для розподілу пожертв серед нуждених. Наразі в шести різних містах України є 18 контейнерів.

А минулого року українське відділення французької косметичної компанії L’Oréal запустило програму з підготовки жінок, які постраждали від домашнього насильства, до роботи перукарями. Програма допомагає соціально незахищеним жінкам розпочати нове, незалежне життя.

Фактично, і Галнафтогаз, і L’Oréal були обрані переможцями конкурсу, організованого Центром розвитку КСВ за підтримки EY та німецької Платформи зеленої економіки.

Але, незважаючи на подібні проекти, Україна все ще відстає у КСВ.

Згідно зі звітом аудиторської фірми KPMG за 2017 рік — лише 65% східноєвропейських компаній складали нефінансову звітність, що включає КСВ, у порівнянні з 82% західноєвропейських. "Кількість підприємств, що публікують звіти, які відповідають міжнародним стандартам, все ще незначна", — каже Саприкіна.

Однак, починаючи з цього року, великі європейські компанії мають включати інформацію про КСВ у свої щорічні звіти. До 2020 року Україна повинна гармонізувати своє фінансове законодавство з законодавством Європейського Союзу, і в даний час є спроби розробити подібні правила щодо КСВ для України.

Більше того, у 2017 році Україна приєдналася до Декларації Організації економічного співробітництва та розвитку міжнародних інвестицій та багатонаціональних підприємств. Ця угода встановлює контактну точку в Міністерстві економіки, куди будь-яка особа чи організація може подавати скарги щодо порушення компанією прав людини, порушення трудового законодавства та шкоди навколишньому середовищу.

Саприкіна сподівається, що це допоможе компаніям зрозуміти, що їхня репутація пов'язана зі стійкою діловою практикою.

Дві сторони КСВ

Критики корпоративної соціальної відповідальності стверджують, що це просто стратегія, яка дозволяє компаніям відбілити свою репутацію та приховати будь-який негативний вплив, який вони чинять на суспільство. Тим часом адвокати часто говорять про те, що КСВ є невід'ємною частиною бізнесу, без якої неможливий економічний успіх.

Але реальність може бути більш складною. КСВ містить ці два елементи, але не є ні тим, ні іншим.

Експерти сходяться на думці, що громадськість все частіше вимагає від бізнесу етичної практики. Але, як сказала Теленкова з EY Kyiv Post, компанії також використовують КСВ для покращення свого іміджу, досягнення конкретних переваг та завоювання симпатії споживачів.

"Компанії прагматичні і це нормально, — каже Наталя. — Якщо компанія забруднює навколишнє середовище і це не контролюється і не зупиняється на законодавчому рівні, проблема полягає не в КСВ".

Соціальна відповідальність допомогає компанії наростити громадську підтримку, яка в іншому випадку може бути недоступною. Коли Генеральна прокуратура прийшла проводити обшук в офісах "Нової пошти" в рамках розслідування ухилення від сплати податків (компанія заперечує протиправні дії), багато людей перейшли на її сторону.

"Це був безпрецедентний випадок для сучасної України, коли десятки тисяч людей, у тому числі багато лідерів думок та провідні підприємці, виступили на захист нашої компанії і публічно заявили про свою підтримку "Новій пошті", — сказав директор з КСВ Яцюк.

Але КСВ також не є панацеєю від хвороб фірми. По суті, це підхід до ведення бізнесу.

"Дослідження рішуче припускають, що зосередження уваги на сталому розвитку призводить до збільшення прибутку через кілька років, — говорить Кроутер. — Але, на відміну від думки консультантів, єдиного підходу до такої стійкості не існує, і кожна компанія повинна визначити власні пріоритети."

У зв'язку з цим випадок ArcelorMittal та його протести працівників не обов'язково є прикладом невдалої КСВ. Швидше, компанія підтримує балансування.

"Ми розуміємо, що величезна гірничо-металургійна компанія робить (негативний) вплив на навколишній регіон, — сказала Майя Ластовецька, менеджер з КСВ компанії Kyiv Post. — Тож ми намагаємося мінімізувати цей ефект, реалізуючи соціальні проекти".

Компанія інвестує в ремонт шкіл, придбання медичного обладнання та ремонт комунальної інфраструктури. Вона також пропонує безкоштовні уроки англійської мови та ІТ для дітей своїх працівників.

Співробітники користуються медичним страхуванням, яке, на думку Ластовецької, є цілком непоганим за українськими стандартами. ArcelorMittal має й інші переваги для своїх працівників, які сьогодні не є звичними в Україні, — літні табори для дітей працівників, будинки відпочинку, рекреаційний відпочинок.

"Фундаментально, — каже Кроутер, — можна знайти все, що вони шукають у КСВ — PR-кроки чи справжнє бажання стабільності. Як бізнес, ви повинні оцінити важливість різних факторів і бути посередниками між ними, Ви не можете піклуватися про людей та навколишнє середовище і бути високоприбутковим у всіх ситуаціях".

Журнал Kyiv Post, виданий у червні 2018 року