"Обмірковуєте емісію цінних паперів? Ознайомтеся з простим, економічно вигідним і престижним шляхом до європейського ринку капіталів, що має незаперечні переваги для компаній країн СНД". Це - вітання компаніям з пострадянського простору, розміщене на офіційному сайті Франкфуртської біржі, що примітно, російською мовою. Німецькі біржовики пропонують серйозні "поблажки" для потенційних клієнтів з "пост-совка", наприклад, більш толерантне ставлення до оцінки такого важливого для західного інвестора показника, як прозорість. Свого часу така "турбота" припала більш ніж до душі російським компаніям, які кинулися на ринок IPO (Initial Public Offering - первинний продаж акцій). Але незабаром їх чекав неприємний сюрприз: з 25 російських емітентів, які провели IPO з початку 2004 р, акції близько десяти стали котируватися нижче ціни розміщення (див. бокс "Російська рулетка"). Подібні "досягнення" характерні і для українських компаній: з 4 випусків IPO, що відбулися, тільки один можна вважати більш-менш успішним. Проте, до кінця поточного року випустити IPO планують ще три компанії. А в 2007-2008 рр. таких, за оцінками аналітиків, може виявитися близько 12.

Публічні люди

Найближчим часом вийти на ринок IPO має намір Віктор Пінчук: на біржу буде виведено трубно-колісний дивізіон "Інтерпайпу" - "Трубінвест". До такого кроку готується і Рінат Ахметов, зокрема, металургійний підрозділ СКМ - "Метінвест-холдинг". Про вихід на IPO в середньостроковій перспективі заявляли до десятка компаній - це і "Фінанси та Кредит" Костянтина Жеваго (він виведе на біржу акції шинних активів на базі білоцерківського виробника шин "Росава", Стахановського заводу технічного вуглецю і двох трейдерів в Україні та Росії, які оформлюені в даний час в єдиний холдинг), і концерн "Галнафтогаз", і "ТАС-Комерцбанк" Сергія Тігіпка, і ЛуАЗ Петра Порошенка, і "Мотор Сiч", і великий український виробник алкоголю - концерн "Оверлайн" (Перший лікеро-горілчаний завод, Одеський завод шампанських вин, Торговий Дім "Golden Line" і Торговий Дім "Мягков"). Більшість названих підприємств розраховують вийти на IPO не раніше другого півріччя 2008 р. Тоді як "Трубінвест", швидше за все, з'явиться в лістингу міжнародної біржі вже на початку 2008 р. Решта підприємств ще зважують всі "за і проти" різних форм залучення інвестицій і вибирають. Так, Сергій Тігіпко, голова правління "ТАС-Комерцбанку" має намір оцінити перспективи випуску IPO до початку 2007 р. "Галнафтогаз", наприклад, цілком влаштовує залучення грошей за допомогою випуску облігацій, до того ж, як вважають в компанії, до випуску IPO вони поки технічно не готові.

Що ж рухає компаніями з пострадянського простору в їх бажанні стати публічними? Перш за все, вважають експерти, українські компанії вже ступили на шлях впізнаваності, і тепер наступною віхою стає необхідність засвідчити світовому бізнесу свою прозорість. Імідж - це піар на шляху брендування. Бізнес, зроблений на останках радянської імперії, прозорістю не страждав, а тому вітчизняному великому бізнесу прийшов час збирати каміння, а точніше - час легалізувати свої капітали. Ціна компанії не зможе бути таємницею за сімома печатками - досить прочитати, що на ринку звертається 10% акцій компанії X в кількості Y, за ціною Z за акцію, - і ціна питання відома.

Друга причина, про яку не прийнято голосно говорити, банальна - гроші. Довгі гроші, які у вітчизняного бізнесу є, але небагато. Продаючи свої акції на світових біржах, українські компанії ризикують, але можуть отримати і непоганий прибуток. Вони навмисно не застосовують боргові інструменти, вважаючи за краще ділитися своїм бізнесом в обмін на живі гроші.

І, нарешті, третя причина - ефективний спосіб вийти з бізнесу.

Вихід на IPO не даремно називають "третьою приватизацією". Це тільки на перший погляд здається, що в первинному розміщенні все чисто і прозоро. Насправді компанії слід мати додаткові ресурси (часом досить серйозні) для відображення піар-атак. Наприклад, якщо були розпущені чутки про збитковість або банкрутство компанії і міноритарії масово почали збувати акції. Додайте до цього юридичні та аудиторські послуги, ряд фіксованих витрат, що не залежать від обсягу випуску, - в цілому вони складають близько $1,4 млн.

Крім того, нині не найсприятливіший час для виведення IPO. Бум російських розміщень, без перебільшення, створив негативний фон для українців, які тільки збираються торгуватися на біржах. Він призвів до зміни переваг інвесторів. Якщо на початку нинішнього року в світі спостерігався різкий сплеск інтересу до ринків, що розвиваються (emerging markets), то десь з червня ситуація змінилася на протилежну. Інвестори стали віддавати перевагу менш дохідним, але більш стабільним паперам.

Індивідуальний підхід

У кожного з підприємств, які планують IPO в доступній для огляду перспективі, цілі різні. Для дрібніших підприємств і ФПГ - це суто отримання коштів на розширення бізнесу. За словами директора з інвестицій "Універсальної інвестиційної групи" Андрія Худо (афільована з концерном "Галнафтогаз"), головна мета IPO - залучення інвестицій на розширення мережі АЗС. Надмірне ж захоплення кредитами, за словами аналітика, негативно впливає на співвідношення власного і позикового капіталу. А якщо вже компанія проведе IPO, то це - позитив для іміджу, і кредити після цього вона зможе залучати дешевше. Для компаній алкогольного сектора і торговельної сфери мета IPO теж зрозуміла - гроші потрібні для розширення бізнесу. А ось що стосується великих ФПГ, які готують до публічного розміщення свою "Важку артилерію" - трубні, металургійні та інші активи, цілі у них глобальні. Хоча ФПГ і потрібні гроші (останнім часом вони активно скуповують різноманітні заводи за кордоном), це далеко не головний аргумент. Адже негативна кон'юнктура ринку не дозволяє розраховувати на високу прибутковість розміщених акцій в середньо- і довгостроковій перспективі.

Для "гігантів", всупереч слогану відомої реклами, імідж - все. Спробувавши опитати представників основних компаній, які чітко заявили про плани вийти на IPO в 2007-2008 рр., "ВД" несподівано зіткнулася з повним небажанням спілкуватися на цю тему більшості з них. Можливо, вони просто не впевнені в успішності IPO і не дуже хочуть поширюватися про справжню мету бажаної публічності. Це - захист від поглинань, а також роздування своєї вартості, щоб продатися подорожче. Не варто забувати, що в Україні не за горами нові президентські вибори. Напередодні політичної нестабільності або ризику зміни влади будь-який розсудливий

бізнесмен повинен бути готовий до продажу активів. Тому їх ретельно приводять в порядок. Багато компаній почали домовлятися про проведення міжнародного аудиту або вже проводити його. А СКМ, наприклад, навіть закінчив. Нарешті громадськість дізналася реальні обороти і доходи компанії, тоді як раніше задовольнялася оцінками ступеня багатства олігарха номер один в Україні Ріната Ахметова різноманітних зарубіжних журналів, які ранжували найбагатших людей світу за рівнем доходів. Консолідовані активи групи СКМ на кінець 2005 р, згідно з аудитом Pricewaterhouse Coopers, склали $7,235 млрд, консолідований валовий дохід - $ 5,658 млрд.

Добре "упакованим" усіма атрибутами успішної компанії майбутнім IPO-шникам можна менше переживати з приводу успішності розміщення. А ось деяким бізнесменам, які люто кинулися до прозорості, доведеться туго. Провальний вихід на IPO російського шинного холдингу Amtel продемонстрував низький інтерес інвесторів до шинного бізнесу. Тому шинний холдинг, який оформляється Костянтином Жеваго, навряд чи має сенс виводити на IPO. Краще було б направити на цей шлях "фініковського" трейдера Ferrexpo, який зареєстрований в Швейцарії. По-перше, залізорудний бізнес більш привабливий, по-друге - трейдер зареєстрований не в Україні. У будь-якому випадку, компанія, що йде на IPO, повинна зареєструватися за кордоном, ближче до місця планованого розміщення. Це не обов'язково, проте логічно - інвестори навряд чи куплять акції української компанії, номіновані в гривні.

Кожному своє

Про вдале розміщення IPO українські компанії, схоже, можуть тільки мріяти, розраховувати ж їм явно слід на більш песимістичний сценарій. І не панікувати, якщо вартість розміщених акцій не виправдає очікувань. Її, до речі, всі потенційні емітенти ретельно приховують. Зате для західної преси вони більш відкриті. Так, Костянтин Жеваго в інтерв'ю The Financial Times говорить, що вивчає можливість стратегічного партнерства через угоди злиття і поглинання з іноземними компаніями. У цьому контексті IPO для нього - необхідний інструмент впізнаваності. "Наша мета - бути схожими на компанії, які котируються на біржах в США і Великобританії", - зазначив він в інтерв'ю FT. Жеваго навіть не приховує, кому він хоче продатися: в Ferrexpo був запрошений топ-менеджер з BHP Billiton, що входить в трійку найбільших залізорудних компаній в світі.

Напередодні майбутніх президентських виборів всім великим ФПГ не зайве було б зробити бізнес прозорим і всесвітньо відомим. Публічна компанія набагато більш сильна для відображення будь-яких атак з боку влади. Не дарма кажуть, що до IPO готувався і сумнозвісний глава ЮКОСа Михайло Ходорковський, так, на жаль, не встиг. Україна, звичайно, - не Росія. Але досвід зміни влади на минулих виборах глави держави на прикладі "Криворіжсталі" показав, що власність можуть і відібрати. Так що кожна з груп публічних компаній майбутнього ешелону йде на туманний Альбіон за своїм. Хто за грошима, а хто і за гарантіями безпеки або успішного продажу в майбутньому.

ДЕ РОЗМІСТИТИ

Найпопулярнішою для компаній з країн СНД є Лондонська фондова біржа (LSE), а точніше - її "Ринок альтернативних інвестицій" (AIM). Вона створена в 1995 році для компаній, що не відповідають суворим вимогам основної платформи. На AIM необов'язковий досвід торгівлі акціями протягом трьох років або реалізації мінімального обсягу акціонерного капіталу компанії. Лістинг на AIM дозволяє обійти Директиву ЄС про проспект цінних паперів, в якій йдеться про необхідність реєструвати проспект емісії в Управлінні Великобританії з лістингу. AIM - це обмежене коло інвесторів: на ньому працюють тільки ті, хто готовий мати справу з високоризикованими інвестиціями в надії на серйозне зростання капіталізації емітента.

Найбільш привабливою з точки зору кількості потенційних інвесторів є Нью-Йоркська фондова біржа (NYSE). Однак вимоги до лістингу на ній найжорсткіші: сумарний прибуток компанії до оподаткування або її оборотний капітал за останні 3 роки повинні скласти не менше $100 млн, причому в останні два роки - як мінімум $25 млн на рік. Крім того, компанія в останні два роки не повинна бути помічена в конфліктах з міноритарними акціонерами.

Франкфуртська біржа пропонує емітентам з країн СНД три стандарти прозорості. При найлегшому з них - "вступному" - мінімальний термін існування компанії визначається в 1 рік (при загальному стандарті - 3 роки), вимоги до мінімальної ринкової капіталізації відсутні (EUR1,25 млн), а проспект емісії складається за спрощеною схемою.

РОСІЙСЬКА РУЛЕТКА

З 25 російських емітентів, які провели IPO з початку 2004 р, акції близько десяти зараз котируються нижче ціни розміщення. Лідером розчарувань став шинний холдинг Amtel-Vredestein, чиї папери подешевшали в 2,5 рази. У число "відстаючих" потрапили представники різних галузей: рекламщики з IMS Group, харчовики з "Черкізово", сільськогосподарська група "Разгуляй", телекомунікаційна компанія "Комстар-ОТС". Підлила масла у вогонь і недавня історія з IPO "Уралкалія", який відмовився виходити з IPO на LSE, буквально в останній момент усвідомивши, що переоцінив свої акції. Схожа доля спіткала і рітейлерів "Копійка".

СКІЛЬКИ КОШТУЄ РОЗМІСТИТИ?

На найбільш доступній для українських емітентів платформі - AIM фіксовані витрати включають: вступний внесок (GBP4,34 тис.); щорічну плату (GBP4,34 тис.); винагороду консультантам - 7-10% залученої суми; витрати на аудит компанії з ведучою "п'ятірки" - до $100 млн. Точну суму сумарних витрат на IPO аналітикам підрахувати важко. Багато що залежить від рівня підготовленості компанії до IPO і від вартості послуг андеррайтера. В українських компаній, які вже виходили на IPO, витрати істотно різнилися. У суму $1,4 млн обійдуться послуги юристів, аудиторів, PR-консультантів, плата за включення до лістингу і перебування в ньому.

ДУМКА.

ВАЛЕНТИН ТРИЗНО. Заступник Регіонального керуючого з фінансів Міжнародного автомобільного холдингу "Атлант-М" в Україні - "Атлант-М" спочатку планує провести приватне розміщення в 2007 р, аудитор - KPMG, інвестиційний банкір - російська "Трійка-діалог". Для IPO, на яке ми плануємо вийти до 2010 р, необхідно мінімум 3 роки аудованої звітності. До 2010 р. збираємося збільшити капіталізацію до $1 млрд.

Експансія іноземних компаній в український бізнес очікувана, а отже, є ймовірність поглинання українських компаній. Щоб вигідно продатися, компанії повинні бути публічними, з прозорою структурою, аудованою звітністю і т.д. Так, наприклад, рітейлівські компанії нарощують капіталізацію свого бізнесу, розширюють його масштаби саме для цього. Для попадання в лістинг біржі українські компанії будуть реєструвати "дзеркальну" компанію за кордоном. Це формально не обов'язково, проте інвестори "не зрозуміють" і не куплять акції компаній, номіновані в гривні. Зарубіжні компанії-аналоги, звичайно, не будуть в повній мірі відображати операційну діяльність основної компанії, але вони акумулюють права її власників.

ДМИТРО МИКОЛАЇВ. Генеральний директор КУА "КАПІТАЛ" - При первинному розміщенні акцій доцільно залучати не менше $50 млн, при тому, що капіталізація компанії повинна становити не менше $500 млн. Але важливий не тільки сам процес розміщення, а й подальша динаміка вартості акцій. Компанія повинна всіляко підвищувати свою вартість. Для цього перед проведенням IPO необхідно забезпечити прозорість структури компанії (структура власності повинна бути зрозуміла інвесторам), розробити систему мотивації для менеджменту, орієнтовану на зростання капіталізації (наприклад, опціонні схеми винагороди), хороше корпоративне управління (що відповідає інтересам інвесторів і правилам лістингу), побудова комунікації з інвесторами, перехід на публікацію звітності за МСФЗ.

Вартість самого розміщення залежить як від його параметрів, так і обраної платформи розміщення. Комісія інвестиційних банків може становити від 2 до 6% від суми розміщення. Крім цього, необхідно буде витратити кошти на юристів і аудиторів. В середньому емітент витрачає близько 10% від залучених коштів.