Антимонопольний комітет Європейської комісії затвердив угоду, укладену між польською компанією PKN Orlen і литовською нафтопереробною корпорацією Mazeikiu Nafta (МN). Згідно з угодою, підписаною в Амстердамі 26 травня і тепер "завізованою" Єврокомісією, за володіння 53,7% акцій литовського нафтового концерну поляки виклали $1,492 млрд. Рішенння про продаж свого пакету акцій (33,6%) польському концерну прийняв і литовський уряд. Це означає, що гучні суперечки з російськими претендентами про литовські нафтопереробні потужності вже позаду. І самі литовці визначилися щодо того, чи виправдовує російська нафта політичні ризики, з нею пов'язані.

Разом з тим подальше майбутнє МN в складі PKN Orlen досі туманне. Одні пророкують довгоочікувану незалежність стратегічного литовського підприємства від невідповідного (за оцінкою Вільнюса) своїй назві російського нафтопроводу "Дружба". Інші - "заморозку" Mazeikiu Nafta. Треті і зовсім стверджують, що від російських обіймів MN все одно нікуди не дітися. На їхню думку, рано чи пізно компанії PKN Orlen, що купила Mazeikiu Nafta, але не має власної нафти, доведеться повторити досвід своєї попередниці, американської компанії Williams, і перепродати литовський концерн росіянам. Правда, значно заробивши на цьому.

Втім, якщо поляки не розгубляться і зможуть забезпечити безперебійне постачання нафти для Мажейкяйського НПЗ, їм, можливо, вдасться зарекомендувати себе на європейському ринку (благо, прецеденти співпраці з британською ВР в Німеччині у PKN Orlen вже є) і значно розширити свою присутність там. З іншого боку, нове придбання поляків може позитивно позначитися і на українському ринку: російські і казахські нафтові компанії можуть знову активізувати свою діяльність на території України.

Повороти долі

Покупку Mazeikiu Nafta польському PKN Orlen довелося здійснювати практично в бойових умовах: список його головних конкурентів був воістину "зоряним". Крім поляків, в ньому опинилися і казахська "Казмунайгаз", і російсько-британська ТНК-ВР, і російський ЛУКОЙЛ. Настільки широкий спектр претендентів на активи литовського нафтового концерну відображає метання уряду Литви в пошуках найбільш підходящої пропозиції. Причому за час пошуку пріоритети самого Вільнюса встигли змінитися практично кардинально.

Початкову ставку в продажі литовського нафтового гіганта Вільнюс робив на російські нафтові компанії - ЛУКОЙЛ і російсько-британську ТНК-ВР. Дві ці структури мають власні джерела нафти, що в очах литовських чиновників було головним для забезпечення життєдіяльності підприємства. Причому литовський уряд практично відразу ж відхилив таких претендентів, як польський PKN Orlen, який своєї нафти не має, і казахів, які, хоча і мають нафту, але вона далеко і тече по російських трубах (російська "Транснефть" на той момент транспортувати казахську нафту просто-напросто відмовилася). Але подібний підхід до справи продажу стратегічно важливого підприємства знайшов підтримку далеко не в усьому литовському політикумі. Проти виступили праві. Як заявляють опозиціонери, ЛУКОЙЛ і "Газпром" є найбільш лояльними до Кремля компаніями, а значить, переслідують в Литві не тільки економічні цілі.

На руку противникам злиття з російськими компаніями зіграв і співвітчизник "обвинувачених", російський ЮКОС, який елімінував обидві російські компанії. Але, на відміну від політиків, його причини були далекі від політичних. Мотив рішення ЮКОСа простий - казахи і поляки, за повідомленнями литовських ЗМІ, запропонували найвищу ціну, близько 3,5 млрд літів (близько $1,2 млрд), в той час як ЛУКОЙЛ і ТНК-ВР пропонували, за деякими відомостями, мало не вдвічі менше. Позиція ЮКОСа стала приводом для того, щоб литовські ЗМІ звинуватили вмираючу компанію Михайла Ходорковського в наплювацькому ставленні до інтересів Литви. Але, як вважають економічні експерти, погодитися на фінансово менш вигідний продаж свого пакету акцій компанії, яка потерпає від банкрутство, було б абсолютно нерозумним. Тим більше, що ЛУКОЙЛ і ТНК-ВР, вірячи в свою виняткову привабливість для литовців, піднімати ціну не збиралися.

Таким чином, литовський уряд виявився в глухому куті: ті, хто має свою нафту, платили мало і не підходили ЮКОСу, а ті, хто погоджувалися платити багато і яких "хотів" ЮКОС, гарантувати безперебійне постачання на Мажейкяйський НПЗ фактично не могли.

Битва за лідерство

У подібних умовах Литва пішла на радикальні заходи: вона переглянула саму концепцію своїх національних інтересів в сфері нафтової промисловості. Акцент був зміщений на необхідність максимально захистити литовський нафтовий ринок від присутності прокремлівських компаній. Відповідно, змінилися пріоритети і в справі вибору майбутніх покупців Mazeikiu Nafta. Ними стали польська PKN Orlen і казахська "Казмунайгаз", головним завданням яких стало переконати Литву в своїй здатності забезпечити MN стабільним постачанням нафти. З казахської сторони заспокоїти Вільнюс спробував президент корпорації Узакбай Карабалін. До доводу про те, що Казахстан робить все можливе, щоб переконати російську "Транснефть" скасувати рішення про припинення транзиту нафти в Литву, він додав кругленьку суму, яку "Казмунайгаз" був готовий заплатити за 53,7% акцій Mazeikiu Nafta, що належать ЮКОСу, - $1,2 млрд.

Але поляки запропонували більше - майже півтора мільярди. До того ж, незважаючи на відсутність в числі акціонерів компанії власника нафтових джерел, проблем з сировиною компанія не відчуває ось уже десять років. У минулому році PKN Orlen підписав договір про постачання 3 млн т нафти в рік з російської Petraco Oil (майже половина потреб Mazeikiu Nafta). І, на думку президента концерну Ігоря Халупца, причин для припинення співпраці його компанії з російськими постачальниками також немає.

Втім, забезпечення нафтою було не єдиним ризиком, пов'язаним з польською корпорацією в умах литовських чиновників. З чуток, популярних в Литві, головною метою покупки Mazeikiu Nafta для PKN Orlen була консервація підприємства з метою ліквідації конкурента на ринку регіону (ціни на продукцію MN значно нижчі не тільки загальноєвропейських, але і польських). І ось тут на захист вітчизняного бізнесу встав сам президент Польщі Лех Качинський. Він особисто запевнив партнерів у Вільнюсі в тому, що перепродувати акції Mazeikiu Nafta ніякій іншій компанії його держава не стане. Навпаки - придбання литовського нафтового концерну стане ще одним "бонусом" в справі завоювання Польщею європейського енергетичного ринку. У найближчих планах PKN Orlen, акції якої котируються на лондонській і варшавської біржах, - не тільки розширитися на ринку Балтії, а й створити свою пан-регіональну мережу. А придбання 84,36% акцій Mazeikiu Nafta - тільки перший крок в цьому напрямку. Так, компанія серйозно розглядає можливість експорту своєї продукції через латвійський Вентспілський порт. Для цього поляки мають намір найближчим часом зустрітися з представниками Агентства приватизації та консультантами з продажу акцій іншого латвійського підприємства - компанії Ventspils Nafta ...

Мабуть, доводи глави польської держави разом з наростаючим протистоянням Вільнюса і Москви і зіграли вирішальну роль у виборі покупця.

Україна "гріє руки"

Реакція Москви на продаж Mazeikiu Nafta полякам не змусила себе довго чекати. Спробувавши зірвати перехід підприємства в руки польських власників, 29 липня Росія припинила йому постачання нафти. Литві довелося доставляти сировину танкерами по морю, переплачуючи при цьому 27 літів (EUR1 - 3,45 літа) на кожній тонні сировини.

Офіційна причина припинення постачання - аварійний розлив нафти на нафтопроводі "Дружба". Проте проблеми MN миттєво викликали паніку на польській біржі цінних паперів і стрімко потягнули вниз акції не тільки НПЗ, а й самого PKN Orlen. Мабуть, саме таким чином Москва намагалася нівелювати цінність укладеного контракту для польської корпорації: згідно з умовами про покупку PKN Orlen може відмовитися від неї в разі, якщо придбані потужності виявляться збитковими. Втім, на думку голови правління Mazeikiu Nafta Неріюса Ейдукявічюса, його підприємство може працювати прибутково і без польських господарів. Незважаючи на перебої в поставках російської сировини, MN стабільно переробляє до 830 тис. т нафти в місяць, а його прибуток становить близько $200 млн на рік.

До речі, саме це дає нафтовим аналітикам вважати, що, на відміну від звичного використання Кремлем "газового крана" для досягнення своїх зовнішньополітичних цілей, в даному випадку Москвою рухав чисто економічний інтерес. Тим більше, що російські чиновники, мабуть, досить швидко усвідомили, що перебої з "Дружбою" стануть ще одним "пунктом" звинувачень на адресу Москви, і недавно поставки все ж відновили ...

Відкинувши правила пристойності, порадіти програшу на литовському нафтовому ринку ЛУКОЙЛа і "Казмунайгаза" з чистою совістю може Україна. Як відзначає аналітик української інвестиційної компанії "Міленіум" Юрій Алексєєнко, за непідтвердженою поки інформацією, провал казахів в тендері на покупку Mazeikiu Nafta може змусити "Казмунайгаз" відновити свої інвестиції в Херсонський НПЗ. Крім того, ЛУКОЙЛ, який реконструює свій завод в Одесі, також буде інтенсивніше проводити тут модернізацію. Адже після продажу MN "вільних" НПЗ на ринку залишилося не так багато.

Крім того, посилення потужностей PKN Orlen може позначитися і на його роздрібному проникненні в нашу країну: ряд нафтових трейдерів Західної України ("Галнафтогаз", WOG) традиційно використовує нафтопродукти виробництва Мажейкяйського НПЗ, і, цілком ймовірно, тепер можна очікувати збільшення постачання на український ринок. Втім, на шляху у польсько-литовської нафти може стати сама Україна: як зазначає пан Алексєєнко, після втілення в життя планів уряду Януковича ввести в середині жовтня мита на імпорт нафтопродуктів ряд дрібних нафтотрейдерів може просто зникнути з вітчизняного ринку. Тим же, хто залишиться, нарощування обсягів Мажейкяйському нафти може виявитися просто не по кишені.

Перепродаж Мажейкяя

Mazeikiu Nafta - найбільше не тільки в Литві, але і у всій Прибалтиці нафтове товариство, яке є стратегічно важливим для литовської економіки. Крім самого заводу (потужністю 12 млн т сировини в рік), сьогодні в MN входять морський експортний термінал Бутінге з пропускною спроможністю 8 млн т на рік і Біржайський магістральний нафтопровід. Але інвестиційна привабливість не рятує Мажейкяй від примх долі - менш ніж за десятиліття компанія переживає вже третю зміну господарів. У 1999 р. її дешево придбала у литовського уряду американська компанія Williams. Однак нові господарі своєї нафти не мали, а тому, після кількох років поневірянь на литовському ринку, в кінці кінців, без відома офіційного Вільнюса, але з вигодою для себе продали Mazeikiu Nafta російському ЮКОСу. Імперія Михайла Ходорковського виявилася не вічною і незабаром під натиском Кремля розсипалася, як картковий будиночок, а головна потужність ЮКОСа - "Юганскнефтегаз" - дістався "Газпрому". Не за горами виявилося і банкрутство самої корпорації, внаслідок чого постало питання і про продаж її зарубіжних активів. У тому числі і 53% частки, яку ЮКОС мав на Mazeikiu Nafta.