Видання: Forbes

Україна — Центральні ЗМІ — Київ — Друковані видання — Ділові ЗМІ

Дата: 04.06.2015

Автори: Писана Тетяна

№6, стр.60

Львів — одне з небагатьох міст, в управлінні яких бере участь бізнес. Як це працює і що дає місту, Forbes запитав у мера Андрія Садового і бізнесмена Віталія Антонова.

У РЕЙТИНГУ КРАЩИХ міст для бізнесу Львів піднявся на друге місце (в 2013-му посідав третю сходинку). Його мер Андрій Садовий, мабуть, найвідоміший в Україні міський голова після Віталія Кличка. З регіонального чиновника Садовий перетворився в лідера однієї з провідних політичних сил в країні. З 2006 року, коли він став мером, Львів неухильно набирає популярність як у туристів, так і у підприємців. Останніх Садовий зумів залучити до процесу розвитку міста, давши їм свободу і можливість впливати на рішення в рамках Ради з конкурентоспроможності при мерії. Цим (втім, і не тільки) Львів більше інших українських міст нагадує Європу.

Концерн «Галнафтогаз» — одна з найбільших компаній в Україні з пропискою у Львові. Її засновник і президент Віталій Антонов (№55 у рейтингу найбагатших Forbes, статки — $85,3 млн) народився у Львівській області та веде свій бізнес за європейськими стандартами: прозоро, екологічно.

Forbes запросив Антонова і Садового поговорити про те, що в місті насправді важливо для життя і роботи, про конкуренцію між містами, взаємодії бізнесу і місцевої влади, а також чому місто може навчитися у підприємців.

Forbes: Як влада повинна спілкуватися з бізнесом? Хто важливіший в місті?

Андрій Садовий: З бізнесом потрібно говорити не в форматі «керівник — підлеглий», а на рівних. Коли ми проводимо засідання Ради з конкурентоспроможності, то я на ньому рядовий учасник, а не мер. Я не керую присутніми, я один з них. Мені важко таке уявити в інших містах. Завжди потрібно бути в процесі. Мене цікавить виробництво трамваїв, тому що це нові робочі місця. Мене цікавить хороша гастрономія, і я вам розповім, в якому закладі Львова смачно готують. Мені це цікаво. Немає дрібниць. Все важливо.

Віталій Антонов: Зараз у нас настає епоха взаєморозуміння. Це розуміння базується на простих істинах: побудові рівних, партнерських відносин. І влада повинна починати саме з цього — з вироблення правильної моделі взаємин з людьми, які ведуть малий і середній бізнес в місті. Ще завдання влади: створювати комфортні умови як для ведення бізнесу, так і для життя містян.

Львів — комфортне місто для ведення бізнесу?

В. А .: Наша компанія всеукраїнська, але її головний офіс був і залишається у Львові. Для людей, які виросли з компанією, там завжди комфортно. Останнім часом до нас приєднується багато нових співробітників з інших регіонів. Ці люди із задоволенням переїжджають жити до Львова, швидко адаптуються і відчувають себе тут як вдома, не дивлячись на те, що вони часто не дуже добре володіють українською мовою. Львів приймає їх зі своїми космополітичними традиціями, так як історично місто вже давно сформувалося як інтернаціональне.

Сьогодні поняття соціальної відповідальності може бути застосовано не тільки до бізнесу, але і до міст. Наскільки важливе спілкування в трикутнику «бізнес — влада — суспільство»?

А. С: Це формула успіху. Громадськість, наукове середовище, підприємництво і влада — якщо місто зуміло цей взаємозв'язок активувати — буде успіх. Стратегію розвитку Львова ми опрацьовували разом з громадськістю, підприємцями і науковим середовищем. У нас є Рада з конкурентоспроможності. У нас розвиваються нові бізнес-кластери.

Я не можу думати, як ви. Ви не можете думати, як я. Але ми можемо думати разом. Українці дуже добре вміють сперечатися і відстоювати свої позиції. Біда українців у тому, що вони не вміють працювати разом.

Які підводні камені в роботі з бізнесом?

А. С: Потрібно вміти працювати з підприємцями, щоб вони не були вульгарними. Якщо бізнес пустити на самоплив, може бути велика біда. Не всі власники інтелігентні. Є люди, які можуть зламати будь-які правила суспільного життя. Можна, наприклад, на першому поверсі житлового будинку зробити ресторан і вбити комфортне життя в цьому будинку. Хіба це правильно? І таких прикладів досить багато.

Чому бізнес може навчити місто?

А. С: Я дуже радий, що до нас приходять західні компанії, які приносять свою культуру виробництва, будівництва, архітектури. Це дуже важливо. У нас ця культура була перервана на кілька десятиліть. Я дуже гордий, що ми зуміли побудувати у Львові прекрасний аеропорт за проектом австрійського інженера Альберта Вімера. Прикрасили вигляд міста і нові корпуси Католицького університету, які побудовані за проектом детройтської компанії і німецького архітектора Штефана Бениша. Я хочу, щоб 300-400-річна архітектура мала своє продовження в нових будівлях, які стануть архітектурними пам'ятками XXI століття. Тому з бізнесом потрібно працювати. Можна з ним воювати, а можна вчити і вчитися. Це дуже делікатний момент.

Наскільки важливі для міста маркетинг і просування для впізнаваності, туристичного потоку і т. д.?

А. С: Дуже важливі. В індустрії туризму крутиться 10% всіх світових грошей. Ця індустрія дає кожне 11-е робоче місце. Ми це у Львові знаємо і використовуємо. Минулий рік був дуже непростим для нашої країни. Але в 2014-му Львів відвідали 1,7 млн гостей. На травневі свята до нас приїхали близько 200 000 туристів. І всі ці люди залишають гроші в нашому місті.

Чому більшість інших українських міст не використовують це?

А. С: В інших містах не те що це не використовують — цього не розуміють. А це дуже швидкі гроші, які дають багато нових робочих місць. Так, у всіх є інфраструктурні проблеми. Немає жодного міста в світі, де б їх не було. Але ці проблеми вирішуються. Я теж був готовий вирішувати їх, коли пішов в мери. Мені не подобалося, коли говорили, що у Львові не може бути цілодобового водопостачання. Ми вирішили це питання в 2010 році. У нас були жахливі дороги. Ми дуже багато відремонтували і продовжуємо цей процес. Те ж стосується і міського освітлення, і транспортного сполучення. Коли є проблема, ми не обговорюємо, чому вона є, а шукаємо шляхи вирішення. Немає питань, які не вирішуються. Є люди, які не хочуть або в силу своєї некомпетентності не можуть вирішувати проблеми. Тому потрібно шукати таких людей, у яких є потенціал. Я завжди беру на роботу тих, хто сильніший і мудріший мене. Єдине, що я вмію в житті, — це трохи розбиратися в людях. Мер, як і глава великого підприємства, повинен бути стратегом.

Крім туризму, у Львові дуже добре розвинена IT-галузь. Чому саме на неї ви зробили ставку?

А. С: Історично у Львові завжди були сильні інститути та університети, високий рівень IT-освіти. До сих пір багато айтішників переїжджають сюди з усієї України, наприклад з Харкова.

Ви їх переманюють?

А. С: Ми створили їм умови. Наприклад, виділили ділянку під будівництво житла для айтішників. Це вигідно для Львова. Вони збагачують його своєю роботою, своїми ідеями. Але важливий збалансований розвиток міста. Не потрібно виділяти головне і вторинне. Важливо все.

Львову вдалося домогтися гарних результатів і без великих реформ. Так чи важлива для розвитку міст адміністративна реформа? Чи немає в ній ризику зворотного ефекту, коли вільні в прийнятті рішень міста, які мають фінансування, прийматимуть різновекторні політичні рішення всередині країни? А також створювати свої окремі правила для бізнесу?

А. С: Конкуренція має колосальне значення, так як це головний стимул для розвитку. Уявляєте, яка б була конкуренція за виробництво, якби міста залишали в своєму бюджеті відсоток від податку на прибуток. Тоді за підприємцями ходила б міська влада і просила розмістити своє підприємство саме у них. Сьогодні цього немає. Якщо децентралізація буде не на папері, а на ділі, міста отримають ресурси і повноваження, Україна дуже швидко зміниться. Міста — це центри концентрації науки, бізнесу і інтелекту. Це ті точки, які можуть дати дуже швидке зростання. Я в цьому впевнений.

В. А .: Я не згоден, що в разі децентралізації країна буде розвиватися хаотично. Ми отримали в спадок від СРСР модель господарської діяльності та розподілу коштів зверху, бюджет формується, як і раніше, зверху. Але якщо збирати і розподіляти податки на місцях, з відрахуванням частки в центральний бюджет для утримання управлінського апарату, то і результат буде інший.

Всі фінансові питання регіонів будуть вирішуватися безпосередньо на місцях. Тоді з'явиться конкуренція за підприємця і конкуренція між регіонами. А конкуренція — це рушійна сила прогресу.

У місцевої громади з'явиться розуміння, куди йдуть кошти: на поліпшення інфраструктури, медичне обслуговування, освіту в їхньому місті.

На початку року підприємці стали платити акциз до місцевих бюджетів. Чи є вже якийсь ефект від цього рішення?

А. С: Є додаткові засоби, які міста отримують від продажу нафтопродуктів, сигарет і алкоголю. Станом на 1 травня 2015 рік Львів отримав 50 млн гривень акцизного податку. Ці гроші ми спрямовуємо на освіту, медицину, культуру, спорт. Відбулися і деякі інші зміни у формуванні місцевих бюджетів. Але це тільки 5% від того, що необхідно зробити. Ще раз скажу: якщо країна не піде по шляху децентралізації, вона навряд чи зможе стати успішною і існувати в нинішніх кордонах. У світі все дуже швидко змінюється, потрібна мобільність. Необхідно зробити всіх громадян учасниками і союзниками будівництва країни. А це можливо, коли людина відчуває відповідальність і бачить результат своєї праці. А при централізації це неможливо.

Питання міграції населення дуже важливе для України. Чи багато людей зі сходу країни переїхали до Львова?

А. С: Сюди приїхало дуже багато заможних людей. Зараз у Львові проживає 435 сімей з дітьми та ще 172 людини, які приїхали одні. Всі вони —- зі сходу України. І це тільки офіційно зареєстровані в соціальних службах. Чому вони вибрали Львів? По-перше, у нас безпечне місто. По-друге, вони бачать, що їх інвестиції дадуть додатковий дохід. Тому люди відкривають тут свої компанії і купують житло. У мене сьогодні досить багато пропозицій від колишніх жителів сходу, які готові у Львові створювати виробництво і додаткові робочі місця.

В. А .: Звичайно, те, що відбувається на сході, погано для країни. Але є один незаперечний плюс. Зараз, по суті, створюється нова держава, будується інше суспільство і його потрібно правильно направляти. Якщо це суспільство економічно не зацікавити, інші стимули працювати не будуть. Люди просто покинуть країну. Львів зумів зацікавити людей. Сюди їдуть біженці, що істотно збільшує міський бізнес-мультиплікатор.

Яким критеріям має відповідати місто, що претендує на звання європейського?

В. А .: Якщо починати з європейських міст, то майже всі вони орієнтуються в першу чергу на туристичний аспект. Просто потрібно знайти ту особливість, яка буде притягувати людей, і навчитися працювати з цим. У нас під ногами величезний пласт історії, наприклад Київської Русі, Трипілля, козацтва .. І цей величезний потенціал не використовується.

У мене є знайомий російський емігрант, який живе в Ліоні. На прохання своїх французьких друзів він організував тур по Транссибірській магістралі. Вони зайняли цілий вагон і тиждень їхали. Екзотика всіх приголомшила. Єдине питання, яке задали французи: «А чому скрізь однакова їжа? Борщ, вареники, пельмені ... »Так і у нас в Україні: ми часто забуваємо, що кожне місто має свою фішку, наприклад, з точки зору кулінарії, історії.

Багато хто називає Львів майже європейським містом. Чому «майже»?

В. А .: Я вважаю, що Львів — європейське місто, без всяких «майже». Ну хіба що в ньому немає таких тематичних андеграундних кварталів, як, наприклад, лондонський Сохо, Ужупіс в Вільнюсі. Але я думаю, що і вони з часом з'являться.

А. С: У Львові завжди активно розвивався малий і середній бізнес, і ніхто не домінував. Це дало можливість задіяти всіх людей в розвитку міста. Багато успішних бізнесменів, в тому числі Віталій Антонов, роблять ставку на кадри. Це імпонує і мені. Деяких людей, що працюють у Віталія, я з радістю переманив б до себе в органи місцевого самоврядування. Я шукаю таланти для Львова по всій Україні, в тому числі і в бізнес-середовищі. У нас сьогодні половина персоналу місцевої ради — молоді хлопці та дівчата, які проходили стажування. Я впевнений, що вони будуть моніторити все нове, що відбувається в світі. Я, наприклад, дізнався, що Tesla Motors буде випускати для будинків нові сонячні акумулятори ємністю до 10 кВт-год. Це означає кінець монополій енергетичних, газових, нафтових мереж. Це може кардинально змінити ситуацію в світі.

Такі технології потрібно відстежувати і брати на озброєння.

На які європейські міста варто було б орієнтуватися українським?

А. С: Я б нікому не радив бути на когось схожим. Кожне місто самодостатнє. Відень має прекрасну транспортну інфраструктуру. Мюнхен захоплює логістикою. Мені подобається, як Вроцлав зробив стрибок, перетворившись з маленького сірого містечка в сучасне місто. Якщо говорити про мегаполіси, подивіться на темпи розвитку Шанхая. У порівнянні з ним Лондон і Нью-Йорк здаються маленькими. Я не був в Сінгапурі, але чув про нього тільки захоплені відгуки. Від кожного міста треба брати краще, щось особливе, і пробувати реалізовувати це у себе.

В. А .: Я впевнений, що головне — це відносини між владою і суспільством. У нас вони далекі від ідеальних. Я вважаю, що тільки загальнодержавна політика, яка базується па абсолютно інших економічних принципах, зможе дати поштовх для розвитку регіонів і міст. Серед міст сьогодні немає конкуренції, в першу чергу за інтелект. Тобто за розумних і талановитих людей. Всі талановиті їдуть до Києва. Бізнес завжди тягнеться до концентрації капіталу.

Чому так відбувається?

В. А .: Тому що бюджет формується в Києві. Якби він формувався знизу вгору, то концентрація капіталу була б на місцях. І в цьому випадку існувала б конкуренція між містами — за кращі дороги, кращий сервіс, інфраструктуру, людей, досягнення, як це відбувається, наприклад, в Німеччині. Той же Мюнхен, який є столицею колишнього Баварського королівства і залишається однією з найбагатших земель Німеччини. Але з ним постійно конкурує Дюссельдорф. І саме в економічній гонці народжується позитивний ефект. Але в Україні місцеві бюджети жебракують у центральної влади. А повинно бути навпаки. Потрібно дати регіонам можливість самостійно заробляти. Тоді підприємці залишаться на місцях і не поїдуть до Києва. Вони будуть розуміти і знати, що якщо вони наповнюють бюджет, то місцева влада буде оберігати їх і враховувати їх інтереси. І чим більше вони платять податків, тим більше вони потрібні владі тут, на місці. Тому влада буде боротися за підприємців.

Які поради ви дали б іншим містам, які прагнуть стати європейськими?

A. З: Починати необхідно з доріг. Потрібно зробити ставку на дороги, щоб люди банально могли доїхати до міста. Порада міським мерам або тим, хто хоче ним стати: розуміти, що вони в першу чергу відповідальні перед місцевою громадою, а не перед впливовими людьми або партійними лідерами. Потрібно зібрати розумних людей, визначити спільну мету і рухатися вперед. Це важка праця. Я готовий ділитися своїм досвідом з людьми, які хочуть зробити своє місто чи село успішним. Якщо, звичайно, у мене буде достатньо компетентності.

B. А .: Чи то Гоголю, то чи Карамзіним приписують фразу: «У нас в країні дві біди ...», далі ви знаєте. Я згоден, що потрібно починати з доріг. Їх якість — це перше, що буде говорити про наше наближення до Європи. Другий аспект зміниться, коли в Україні почне працювати в повну силу колективний розум, який формується зараз в громадянського суспільства. Кожному місту необхідно знайти свою фішку; напевно це буде історичний, гастрономічний та, звичайно, ментальний аспект. І вже з урахуванням цих аспектів будувати локальну економічну політику.