Чим ближче 1 січня 2014 р, тим нервовішою стає ситуація на паливному ринку. З нового року вступає в силу норма про обов'язкове додавання в автобензини 5% зневодненого етилового спирту або біоетанолу. Вже очевидно, що реалізувати цю добру справу абсолютно нереально. Причин кілька. Це відсутність розуміння того, де, з чого і як повинен вироблятися цей бензин; хто відповість за його якість; як при цьому платити податки і скільки буде коштувати таке пальне.

Але головна перешкода - це фізична відсутність необхідної кількості біокомпоненту українського виробництва. Знову імпорт? То чи варто було в такому разі затівати цей проект, покликаний знизити енергозалежність України хоча б в даному сегменті? Але поки в Україні все ще вирішують, як зробити біоетанол, в Європі вже відмовляються від перетворення їжі в пальне.

Додавання до 5% біокомпонентів в моторні палива (не тільки в бензини, а й в дизпаливо) є досить поширеною практикою. В Європі така норма діє вже давно і не привела до якого-небудь колапсу. Відмінність в тому, що цивілізованим країнам для цього знадобилося чимало часу, тривала прихильність обраному курсу і, звичайно ж, гроші. В Україні цей досвід захотіли запровадити за півтора року, хоча результат був відомий заздалегідь.

Не злетіло

Україна споживає в рік близько 5 млн т бензинів, тобто для переходу на "спиртовмісне" пальне необхідно 250 тис. т біоетанолу. У той же час в 2012-2013 рр. виробництво цього компонента в країні не перевищує 60 тис. т. І весь він затребуваний в галузі так званих альтернативних палив, в яких більше 30% припадає на невуглеводневі компоненти. Як правило, таким компонентом як раз і служить біоетанол. Держава стимулює випуск альтернативних палив, працює спеціальний закон, який передбачає дуже суттєві пільги по акцизу і податку на прибуток, в зв'язку з чим займатися "альтернативою" досить цікаво. (Є думка, що при цьому не обов'язково щось робити, досить просто оформляти звичайний бензин як "альтернативне пальне".)

Отже, вільних обсягів компонента немає. Чому? Як не дивно, але всі багаторічні зусилля держави щодо стимулювання випуску біоетанолу не дали результату у вигляді повального захоплення інвесторів будівництвом заводів, які виробляють етанол. На сьогоднішній день працює п'ять-шість малопотужних виробництв, що використовують, як правило, технології по отриманню спирту з меляси, якої катастрофічно не вистачає в зв'язку зі згортанням виробництва цукру.

Тут показовим є приклад компанії "Техінсервіс", яка встановила шість комплектів обладнання для зневоднення спирту на підприємствах "Укрспирту". Але через відсутність сировини і недосконалість обраної технології абияк працюють тільки два з шести комплексів.

Однак деякі зрушення є. За наявними у автора даними, потужний, як для даної галузі, завод з виробництва 50 тис. т біоетанолу в рік планує побудувати сім'я віце-прем'єра Юрія Бойка в його рідному Рубіжному (Луганська область). Характерно, що закон про обов'язкове додавання етанолу був розроблений Міністерством палива та енергетики в 2012 р, коли його очолював якраз Юрій Анатолійович. До заповітної дати 01.01.2014 р по якимось причинам проектувальники не встигли, але, кажуть, процес знаходиться в просунутій стадії, підрядниками виступили американці, і очікується, що об'єкт запустять в 2015 р.

Устаткування для підприємства сумірною потужності вже закупила і привезла компанія, яку пов'язують з нинішнім міністром енергетики Едуардом Ставицьким, - "БРСМ-Нафта". Але, за словами джерел, в Переяслав-Хмельницькому (Київська область), де планується будівництво, також виникли непередбачувані труднощі. Про терміни запуску нічого не відомо. Це трохи дивно, тому що пан Ставицький відомий своєю прихильністю до нетрадиційних палив, завдяки яким він багато в чому зробив кар'єру на ринку нафтопродуктів з подальшим переходом на вищі щаблі виконавчої влади. В інтерв'ю порталу OilNews минулого літа пан Ставицький не поділяє думки про нереальність переходу на спиртовмісні бензини з 2014 р. в зв'язку з відсутністю необхідного обсягу біоетанолу. Хоча проблема міністру відома, та ж "БРСМ-Нафта" в періоди пікового попиту змушена констатувати брак компонента для "альтернативки".

З урахуванням ще двох-трьох малопотужних і до того ж вельми туманних проектів мова йде про те, що до 2015-2016 рр. виробництво біоетанолу зросте максимум на 100 тис. т, тобто сумарно до 150-160 тис. т, максимум - до 200 тис. т в рік. Тоді як уже з 1 січня 2014-го країні буде потрібно не менше 310 тис. т.

Істотно змінити ситуацію могла б реанімація проекту-гіганта - біоетанольного виробництва в Золотоноші Черкаської області. Завод потужністю 100 тис. т в рік був побудований на гроші державного "Укрексімбанку" до 60-80-відсоткової готовності. Однак роздутий в рази кошторис і зрив термінів будівництва привели до заморожування проекту. З 2009 р. вдихнути життя в будівництво намагалося кілька інвесторів, але сума неповернених кредитів і відсотків за ними - близько 800 млн грн - несумісна з потенціалом цього бізнесу. До того ж фахівці-спиртовики пліткують, що сам проект має ряд серйозних недоліків: є проблеми в технології, логістиці сировини, а також в екологічній безпеці. Як би там не було, практично готове підприємство гниє заживо.

Є ще одна нетемная конячка в цій галузі - державний монополіст "Укрспирт". Саме з ним пов'язували надії на прорив в біотехнологіях в паливній сфері, однак ця карта не зіграла. За даними учасників ринку, під програму 2014 дехто з "донецьких" планував отримати на модернізацію державних спиртзаводів 300 млн грн з подальшою їх приватизацією "за недорого". Але, як то кажуть, це життя: щось змінилося, Мінфін грошей не дав, а дехто був відсунутий від корита. Проте "Укрспирт" знову погрожує зробити в 2013 р. 100 тис. т біоетанолу, правда, не розкриває, за рахунок чого.

У зв'язку з більш ніж очевидною нестачею біокомпоненту дивними виглядають розмови про те, що, мовляв, до серійного випуску спиртовмісних бензинів готовий найбільший учасник ринку - група "Приват", що володіє 1 600 АЗС, яка контролює НПЗ "Укртатнафта" і реалізує близько 1 млн т бензину в рік. Неважко підрахувати, що дніпропетровцям потрібно близько 50 тис. т біоетанолу, або, по суті, весь обсяг виробленого в країні біоетанолу. Може, "Приват" непомітно створив своє виробництво біоетанолу? Однак "заховати" такий завод неможливо, кажуть фахівці. Або просто "Укртатнафта" буде штампувати паспорти якості "з 5% біоетанолу"? А хто перевірить, все одно контролю ніякого ... Та й за плечима кременчужан є куди більш серйозний досвід - випуск протягом більш ніж півроку безакцизних компонентів бензину КБ-92 і КБ-95 в 2009-2010 рр.

Як бачимо, в найближчі як мінімум два, а скоріше, три-чотири роки про випуск необхідного обсягу українського біоетанолу навряд чи доречно говорити. Проблема, схоже, в горезвісному українському інвестклімат, так як, окрім віце-прем'єрів і міністрів, в даній галузі ніхто на вкладення не наважується. А мова йде про чималі суми. За оцінками фахівців-спиртовиків, на завод потужністю 50 тис. т біоетанолу в рік може знадобитися до 50 млн дол.

Папір стерпить, автовласник - ні

За рік, що минув з дня прийняття закону про обов'язкове додавання біоетанолу, стало видно помилковість або просто нав'язану суспільству дезінформацію від лобістів проекту. Наприклад, біоетанол сьогодні коштує 12 тис. грн за тонну, тоді як високооктановий бензин - 13 тис.

Але ж в минулому році спиртовики і чиновники Міненерговугільпрому заявляли, що тонна біокомпоненту буде коштувати 6-7 тис. грн, і це повинно було сприяти здешевленню спиртовмісного пального в порівнянні з "звичайним".

Насправді теза про дешевизну була помилковою спочатку. Навіть якщо після насичення ринку ціна на біоетанол впаде вдвічі, все одно "спиртовмістне" паливо буде відчутно дорожче звичайного.

Маніпуляції зі змішуванням, додаткові транспортні витрати в комплексі з необхідністю інвестувати в створення технологічної інфраструктури - все це викличе серйозне підвищення собівартості виробництва пального. В Європі цей неприємний момент згладили шляхом державних дотацій виробникам (недавно це свято, до слова, закінчилося).

Виходом з біоетанольного тупика міг би стати імпорт, нестачі цього ресурсу на зовнішньому ринку немає. Але як це стикується з широко розпіарений тезою про те, що "біоетанольна" програма знизить нашу залежність від імпорту енергоносіїв? У зв'язку з цим Міненерго начебто навіть збирається наполягати, що мова в законопроекті йде виключно про використання українського етанолу і змішуванні продукту виключно всередині країни.

Але поки йдуть ці розмови, деякі оператори тихенько вивчають варіанти імпорту готового бензину з 5% біокомпонентів. Але, по-перше, на європейські країни припадає лише близько 40% поставок бензину. По-друге, як бути з обмеженим терміном зберігання такого пального? А він не перевищує 30 днів, потім такий бензин втрачає свої властивості. Щоб наблизити продукт до споживача і продовжити терміни реалізації, в Польщі концерн "Орлен" накрив країну мережею нафтобаз, на яких відбувається змішування бензину з біокомпонентами. Якщо ж врахувати, що на відвантаження, транспортування, розмитнення імпортного бензину йде 10-15 днів, продавати "спиртовий" продукт потрібно буде буквально "з коліс". А якщо за 30 днів реалізувати товар не встигнуть? Якщо закон в його нинішньому вигляді буде діяти, про створення Держрезерву та інших запасів бензину в країні можна взагалі забути.

В цілому якість бензину після впровадження спиртової "зобов'язалівки" викликає обґрунтовані побоювання. Фактично закон створює передумови для організації маси виробництв з випуску нафтопродуктів, підакцизних, відзначимо, товарів. Якщо при сьогоднішній централізованій системі постачання ринку якість пального є для водіїв проблемою номер один, а податкова ніяк не може зібрати весь належний державі акциз (див. матеріал: "Міністр Клименко" не бачить "третини податків з нафтопродуктів"), то давайте уявимо, що буде відбуватися, коли "мішати" бензин почнуть на кожному розі?

Так, закон передбачає видачу дозволів на виробництво "спиртових" бензинів Кабінетом міністрів за поданням Міненерговугільпрому. Але це створює ідеальні умови для корупції, коли отримання дозволу буде чітко тарифікуватися і залежати зовсім не від наявності у прохача необхідної виробничо-технологічної бази. Такий підхід також забезпечує ідеальні можливості для тиску на небажаних, адже в силу політичної або будь-якої іншої доцільності хтось може і не отримати дозволу.

***

Отже, реалізувати норму про перехід на "спиртовий" бензин з 2014 р. неможливо. Як бути - скасовувати закон або переносити терміни, це вже інше питання. З огляду на ситуацію, що склалася, проведений учасниками ринку і чиновниками аналіз внутрішніх можливостей і зарубіжного досвіду, було б правильним заново переписати існуючий закон. Важлива умова - не закрити перспективу перед біоетанольною галуззю, яку почали стимулювати ще в кінці 90-х, але через "лінії партії", яка постійно змінюється, ніяк не піднімуть.

Наприклад, на першому етапі використовувати біоетанол в обов'язковому порядку можна доручити НПЗ, які мають в своєму розпорядженні весь набір технологічного обладнання для випуску спиртовмісних бензинів. З урахуванням роботи Кременчуцького НПЗ, запуску Одеського НПЗ, який очікується на днях, і в наступному році - Лисичанського це дозволить забезпечити більш 50% споживання бензину із спиртовою присадкою. У міру нарощування випуску біоетанолу можна буде перевести на "обов'язкові положення" і імпортерів, яким доведеться переключитися з марочних бензинів на поставку технологічного бензину Eurobob c подальшим додаванням в нього українського біоетанолу.

Але при всьому цьому чиновникам, які різко повернулися до Європи "передом", було б непогано врахувати, що в цій самій Європі вектор біотехнологій не так давно серйозно змінив напрямок. Стимулюється і підтримується тільки випуск пального другого покоління, при виробництві якого не використовуються харчові культури і не задіюються землі аграрного призначення. Перетворювати їжу в пальне для машин вже давно не в моді, а українська "біоетанольна" програма націлена саме на це.