Віце-президент «Концерну галнафтогаз» Юрій Кучабський (заправки «Окко») стверджує, що продаж нафтопродуктів в українських містах щорічно зростає на 35-40%.

Юрій, хто став ініціатором створення компанії «Галнафтогаз»? З чого все розпочиналося?

На початку 1990-х років існувала група молодих людей-однодумців, яка займалася різними видами діяльності — від торгівлі роздрібними товарами до великого устаткування. Фактичним лідером групи був Віталій Антонов (основний акціонер компанії), який тоді вже мав вищу економічну освіту та був старший серед нас за віком.

Згодом ми переорієнтувалися на поставки в країну нафтопродуктів та стали одними з перших крупних гравців нафтотрейдерського ринку України. Спочатку ми завозили нафту на Дрогобицький і Надвірнянський заводи, а вже готові нафтопродукти реалізовували по всій Україні.

Де ви тоді закуповували нафту?

Співпрацювали в основному з російськими компаніями. Найбільшим нашим партнером у той час був «ЮКОС», згодом почали працювати з «Лукойлом».

Як проходило об`єднання активів «Галнафтогазу»?

Коли наприкінці 1990-х років під час економічної кризи основні наші партнери — оператори ринку нафтопродуктів — заборгували нам гроші, було прийнято рішення: ми готові обміняти борг на акції цих компаній. Це були відкриті акціонерні товариства «Івано-Франківськнафтопродукт», «Закарпатнафтопродукт-Ужгород» і «Закарпатнафтопродукт-Хуст». Пізніше, вже у 2001 році, саме на базі цих трьох підприємств шляхом об’єднання цілісних майнових комплексів був створений «Концерн Галнафтогаз».

Кому належали тоді ці підприємства?

Як правило, більша їх частина знаходилась у власності трудових колективів, і менеджмент організував скупівлю акцій своїх підприємств на вторинному ринку.

Ці компанії мали свої АЗС?

Так, у придбаних нами підприємств були свої заправки та нафтобази, які згодом перейшли до концерну. Проте більшість з них збудовані ще при Радянському Союзі і вже навіть на той час не відповідали нормативам, а окрім того, знаходилися в невигідних місцях. Нам довелося їх повністю переобладнати, і на сьогодні ви можете побачити, що на їхньому місці стоять сучасні комплекси «ОККО». Станції, про які йде мова, — це десь 30-40% наших заправок, інші 60-70% — це АЗС, які ми будували вже з нуля.

В «Універсальну інвестиційну групу» входять підприємства різних секторів економіки — страхового, будівельного, продовольчого. Яка частка доходу в групі належить «Галнафтогазу»?

Сьогодні «Галнафтогаз» дає більше 50% прибутку. Але потрібно пам’ятати, що концерн є найстарішою і системоутворюючою компанією групи. Інші наші компанії, як от «Концерн Хлібпром» чи «Страхова компанія «Універсальна», зараз дуже динамічно розвиваються, оскільки значною мірою йдуть «по-накатаному».

«Галнафтогазом» володіє компанія Financial & Investment Energy Holding Establishment (F.I.E.H.). Що це за компанія і коли вона була створена?

F.I.E.H. належить близько 80% акцій концерну. Вона була заснована у 1997 році та зареєстрована у Ліхтенштейні. Ще будучи нафтотрейдерами, ми працювали з однією швейцарською юридичною компанією, якою керував колишній прем’єр-міністр Князівства Ліхтенштейн Маркус Бюхель. Пан Бюхель є президентом інвестиційної компанії F.I.E.H.

До речі, а у вас є акції «Галнафтогазу»?

Я є акціонером компанії та володію невеликим відсотком акцій.

Восени на посаду члена наглядової ради було призначено Камена Захарієва (директора ЄБРР в Україні). З чим пов’язане це призначення?

З Каменом ми працюємо давно і плідно. Це людина з великим світовим досвідом, тому в компанії і було вирішено запросити його на посаду незалежного члена наглядової ради.

Яка частина акцій «Галнафтогазу» обертається вільно на ринку? Чи є в планах компанії проведення допемісії на підприємстві?

Близько 18% наших акцій знаходяться у вільному обігу. Акції компанії є у портфелях західних інвестиційних фондів, які їх купили і чекають виходу компанії на IPO. І ми плануємо залучити гроші через вихід на IPO у кінці наступного року.

У планах компанії було розміщення акції на міжнародній біржі ще у 2006 році. Чому тоді це не зробили?

У 2006 році ми провели Private placement, випустили GDR через Bank of New York, і ці розписки включені до лістингу Франкфуртської фондової біржі.

Що ж до ІРО, то спочатку ми планували його на 2008 рік. Проте нам вдалося підписати угоду на залучення 214 мільйонів доларів з банківськими установами ЄБРР, ІFC і BSTDB та випустити CLN наприкінці 2007 року на суму 50 мільйонів доларів. Тому така необхідність відпала. Ми відклали ці плани по виходу на міжнародні біржи на кінець 2009 року. Зрештою, цьогорічна криза фондового ринку також не сприяє тому, щоб організовувати IPO.

Озвучувалася цифра у 30 мільйонів доларів для залучення від публічного розміщення акцій...

Сума наразі коригується. Однак вона буде значно більшою.

Зараз ми не розглядаємо питання продажу контрольного пакету. Нас цікавить можливість залучення фінансових ресурсів для подальшого активного розвитку.

Яка біржа вас цікавить? Ви вже пройшли аудит?

Ми розглядаємо вихід на Лондонську фондову біржу (основну площадку), а також розглядали умови Франкфуртської та Варшавської бірж. Що стосується аудиту, то його четвертий рік поспіль за міжнародними стандартами проводить Ernst & Young.

У чому полягає ваша співпраця з ЄБРР? На яких умовах вам було надано кредит? Ви ними задоволені?

Жодна фінансова установа України не може поки що запропонувати такі умови, які нам запропонували іноземні банки. Від початку переговорів до отримання перших траншів пройшло 18 місяців. У результаті ми отримали довгострокові кредити від ЄБРР та IFC на 7-9 років. Говорити про конкретну відсоткову ставку я не можу, та скажу, що вона прив’язана до плаваючої відсоткової ставки Libor. У цілому ми задоволені цими умовами.

То скільки грошей ви плануєте отримати? На які цілі вони будуть витрачені?

100 мільйонів доларів нам виділив ЄБРР, стільки ж — IFC, ще 14 мільйонів — BSTDB. Вони призначені на розвиток компанії у 2008-2009 роках. Переважно кошти підуть на будівництво нових і реконструкцію старих АЗС, а також на поліпшення інфраструктури наших нафтобаз та оновлення автопарку.

Скільки у вас АЗС на сьогодні та скільки плануєте побудувати у найближчі роки?

Згідно стратегії розвитку «Концерну Галнафтогаз» до 2012 року, ми плануємо збільшити їх кількість до 500. Зараз у нас понад 260, з них 230 — «ОККО».

У яких структур ви купуєте землю під заправки?

Ми використовуємо різні методи викупу землі. У випадку, якщо земельна ділянка, яка нас цікавить, ще ніким не зайнята, ми звертаємося до органів місцевого самоврядування і викуповуємо її у них.

Якщо земля зайнята приватною компанією, то доводиться домовлятися з нею. Іноді на такій ділянці стоїть нерухомість, тоді ми підраховуємо можливі витрати. І якщо вони нас задовольняють, ми також можемо викупити цю будівлю із землею та побудувати свою автозаправку.

Щоб побудувати одну АЗС, якого розміру повинна бути земельна ділянка?

На трасі ділянка повинна мати площу 1 гектар і більше, в містах — від 10 соток. Наприклад, наш трасовий комплекс у Чопі займає ділянку у 1,5 гектара.

А з якою рентабельністю працюють АЗС у містах і на трасах?

Заправні комплекси в містах більш цікаві — вони не мають сезонного характеру, як на автомагістралях. Крім того, на трасах більша конкуренція. Ти можеш побудувати заправну станцію, а за деякий час біля неї з’явиться АЗС конкурента. У містах внаслідок нормативних бар’єрів та відсутності вільної землі конкуренція менша. Середній приріст об’ємів реалізації нафтопродуктів у нас щороку 35-40%.

Нафтопродукти ви постачаєте тільки у роздріб?

Це наш основний бізнес. Через АЗС ми продаємо 90% нашої продукції, і лише 10% реалізується через нафтобази.

«Укртатнафта», яка постачає вам нафтопродукти, в минулому році мала проблеми з поставками сировини із Росії. Як ця ситуація відобразилась на вашій роботі?

Ми не прив’язані до конкретного заводу. Тому завжди шукаємо той НПЗ, який пропонує кращу якість і ціну. Так, бензин марки А-95 стандарту Євро-4 ми майже повністю закуповуємо за кордоном — у Польщі, Литві, Румунії. Дизельне пальне виробляють для нас російські НПЗ. Низькооктановий бензин беремо на Кременчуцькому НПЗ, але його доля невелика, оскільки цей завод зменшив обсяги виробництва.

До речі, коли минулого року непередбачувано зменшилися поставки нафти на Кременчуцький НПЗ, ми стали єдиною компанією, яка справилась із ситуацією та завезла додаткове пальне з-за кордону, не допустивши кризи на ринку. На цьому заводі й по сьогодні триває корпоративний конфлікт, тому завод недозавантажений сировиною.

На який термін ви підписуєте контракти з НПЗ?

Що стосується європейських постачальників, то, як правило, на рік. Білоруські та російські НПЗ працюють за спотовими контрактами — «сьогодні на сьогодні».

Як відрізняються ціни на нафтопродукцію на вітчизняних та іноземних НПЗ?

Можу сказати, що ціни на продукцію «Укртатнафти» не є низькими.

Що стосується імпортних поставок, то всі їх розцінки прив’язані до світових цін на нафту, так само як банківські кредити — до ставки Libor.

Бувають моменти, коли на Кременчуцькому НПЗ ціни нижчі, а бувають коли вищі, ніж на світовому ринку.

Що, крім світових тенденцій, впливає на вартість бензину в Україні?

На 80% вартість формує ціна на світових ринках, оскільки близько 50% нафтопродуктів в Україні складає імпорт. На 20% вартість формується, виходячи з інфляції, росту заробітної плати, залізничних тарифів. Що ж стосується структури ціни на нафтопродукти, то тут близько 60% — ціна самої поставки, 35% — це податки, експлуатаційні витрати та логістика. Решта — прибуток компаній.

На ваш погляд, як зміниться ціна на паливо в цьому році?

Після росту ціни у минулому році я не хочу прогнозувати.

На сьогодні ринок відлагодився, і я не бачу кризових явищ, які можуть суттєво підняти ціну. Але все ж таки ринок буде іти за світовими цінами.

Тобто ми наздоженемо ціни на пальне в Європі?

Важливою складовою ціни на нафтопродукти в Європі є податок на нафтопродукти, який набагато вищий, ніж в Україні, та може становити до 60% від вартості реалізованої продукції. Тому на Заході ціна — 1,5-2 євро за літр бензину стандарту Євро-4.

В Україні ціни без податку трошки нижчі, ніж в Європі.

Але якщо бензин у Польщі зросте з 1,5 до 1,7 євро за літр, то і в Україні ціна на пальне підніметься на ті самі 20 центів.

Чи має уряд правові підстави, щоб регулювати ціну на нафтопродукти?

Зараз підстав директивно встановлювати чи регулювати ціну немає. Наразі відбувається діалог між ринком і урядом.

Ринок працює за економічними законами і здатен сам себе регулювати.

Ми розробили формулу, яка виводить індикативну ціну на пальне на АЗС. Це для того, щоб уряд міг бачити, чи ціна на ринку є спекулятивною, чи ні.