Незважаючи на економічну кризу, флот нафтоналивних бункерувальників (річкових заправок) цього року продовжує поповнюватися новими судами. Цей сегмент ринку приваблює в основному новачків, які тільки починають освоювати цей напрямок. У той час як нафтотрейдери, які вже обзавелися річковими заправками, не мають наміру розвивати цю іміджеву диверсифікацію свого бізнесу в найближчі рік-два. Між тим, за оцінками експертів, потреба в бункерувальниках в Україні ще далека від задоволення.

У поточному році були введені в експлуатацію ще чотири бункерувальники. Зокрема, компанія "УТН-Схід" (мережа АЗС під брендом "Укртатнафта") на початку травня спустила на воду станцію в Балаклавській бухті (першу в країні морську заправку) і ще одну на початку цього місяця в Дніпропетровську. Крім цього, два нафтоналивних бункерувальники з'явилися в Запоріжжі. Але, незважаючи на оптимістичні прогнози попередніх років, обзаводячись плавучими заправками, нафтотрейдери переслідують в основному цілі просування власного бренду.

"Це іміджево-комерційний проект. Він допомагає компанії в просуванні фірмових палив на ринку. Але ми також хочемо зайняти свою нішу в судозаправочному бізнесі - з часом цей ринок зміцніє", - сказав комерційний директор "УТН-Схід" Віталій Леончук. За його словами, до наступного сезону компанія спустить на воду ще одну станцію при яхт-клубі в Києві.

На думку експертів, ринок водних (річкових, озерних, морських) заправок як і раніше залишається ненасиченим і в середньостроковій перспективі таким і залишиться. Спостерігачі припускають, що в найближчі пару років кількість бункерувальників навряд досягне більше 15-16 судів. При цьому потреба в подібного роду станціях, з огляду на те, що до кризи маломірний флот ріс прискореними темпами (7-10% щорічно), як і раніше велика - попит на послуги бункерувальників лише частково задоволений в акваторії Дніпра. "Зараз найбільш перспективними регіонами в цьому контексті є середній Дніпро і Чорноморське узбережжя. Вони до сих пір залишаються неосвоєними", - говорить начальник департаменту суднобудування компанії "Лігір-ІТБС" Олексій Сьомін. Втім, за його оцінками, навіть у столиці не завадило б поставити ще кілька судів.

Освоювати подібні проекти по силі лише великим гравцям ринку нафтопродуктів. Вартість одного комплексу коливається в межах 2,2 млн. грн., а середньодобовий пролив плавучої заправки становить зараз лише близько 4 куб. м (до 7 куб. м при сприятливій погоді) - обсяг не вражаючий в порівнянні з прокачуванням звичайної автозаправної станції.

Зважаючи на це, більшість вітчизняних брендовиків, які вже обзавелися бункерувальниками, не поспішають збільшувати їх кількість: "Розширення в цьому напрямі - не питання найближчих років. Треба спершу подивитися, як буде далі розвиватися ринок", - відзначають в "Концерні Галнафтогаз". "Криза вносить свої корективи. Нових річкових станцій в планах поки немає", - резюмують в "Лукойл-Україна", уточнюючи, що задоволені сезонними результатами роботи свого єдиного бункерувальника. Однак, на думку експертів, розширення флоту нафтоналивних бункерувальників буде набирати обертів після поновлення будівництва яхт-клубів, яке в переважній більшості випадків зараз заморожено через кризу. Хоча, відзначають аналітики, саме через останню попит на послуги річкових і морських заправних станцій в цьому році зріс - левова частка українців в цілях економії відмовилася від закордонних поїздок і проводить відпустку і вихідні в Україні, розважаючись за допомогою всіляких видів водного транспорту (катери, яхти, човни, скутери та ін.).

У країні до травня 2009 р. експлуатувалося вісім подібних заправних станцій, шість з яких належать великим гравцям ринку. Перший нафтоналивний бункерувальник з'явився в 2005 р. і належить компанії "Лукойл-Україна". Ще функціонують плавучі заправки "Укртатнафти" на Канівському водосховищі та в районі Кременчука, а також "Концерну Галнафтогаз" (мережа АЗС "ОККО") - на київському острові Жуків і в Новій Каховці.